6-10 дні

***

Весна прийшла у гості на руїну,

На попелище страшної війни.

Яка ж була прекрасна Україна!

Які у неї доньки і сини:

Герої найсильнішої із націй,

Що не міняють душу за мідяк.

У їх серцях - мільйони інтонацій,

І кожен усередині - вояк!

Дивись, Весно, ніхто із них не здався:

Стоїть і твердо, й гордо не землі,

Щоб кожен українець запишався,

Щоб кожен гад скрутився у кремлі.

І те, що зараз у вогні палає -

Розквітне цвітом нового життя!

Та Україна вже не забуває

І не пробачить крик серцебиття!

Ніколи ми не вернемось до зради!

Нема прощення нашим ворогам

І їх синів зарюмсані бравади -

Не кров дітей, не здача кораблям.

Вони не знають людськості й любові,

Вони не вміють вирости людьми,

Тому і нам не шкода тої крові,

Що ллється з їхніх тіл, давно гнилих!

Розквітни, Весно, на землі і в серці,

І Перемогу врешті принеси!

Руїни щезнуть, щастя повернеться

І буде небо чистим, без сльози.

***

Так страшно засинати у цю ніч,

Коли війна гримить смерчами і ракетами.

Ми скинули ярмо зі своїх пліч,

Щоб стати неосяжними кометами

І боремось, коли у серці біль,

Коли душа так відчуває втому,

Та ми не в праві полишити ціль,

Тому що б'ємося за право бути вдома.

І бій цей не на смерть, а на життя,

Що буде мирним зовсім-зовсім скоро.

В катів уже немає майбуття,

Вони ж як звірі: дикі, злісні, хворі,

До цілі йдуть без серця і душі,

Не маючи в собі ні краплі Бога.

О, іроде, твої сини - вужі,

Їм в пекло вже устелена дорога!

Свята Маріє, Матінко дОбра,

Нас захисти у пору найтемнішу,

Убережи від ворога та зла,

Бо Ти, Єдина, нас усіх сильніша.

Дай віру бути добрими в біді,

Знаходити любов у свому серці,

Хай будуть кроки правильні, тверді,

Хай кров невинних більше не поллється!

Прости нам, Мамо, всі наші гріхи,

Дай мир та спокій рідній Україні!

Хай будуть світлі вранішні шляхи,

Щоб новий день зустріти у спасінні!

***

Сходить сонце, прийшов новий ранок,

Сьомий день для моєї країни -

День війни, життя й сподівання,

Що скінчиться це все неодмінно.

Кожна мить, хвилина, година -

Все проходить в напрузі й чеканні.

Кожна з нас свідома людина

Мріє: хай він буде останній

Для війни, для терору, страху,

Для російських на нашій землі.

Хай же путін зазнає краху,

Хай потонуть його кораблі,

Хай в болоті війська застрягнуть

І здаються усі в полон.

Хай же люди в Росії осягнуть,

Що навколо - не фейк, не сон,

Що реальність їхня страшніша

За усе, що зробили для нас,

Що страждати будуть ще більше,

Бо найгірші вони із рас,

Недостойні жити зі світом,

Недостойні бути людьми.

Їм країни всі шлють "привіти"

Й залишають за крок до пітьми.

Ми ж відродимось над руїною,

Серед пустки збудуєм життя,

Бо усі ми завжди з Україною,

Вона наше - серцебиття.

***

Ти думаєш, я стану на коліна?!

Так, стану, та лише перед іконою.

Моя молитва, чиста і нетлінна,

В твоїй душі давно під забороною.

Ти думаєш, що очі у сльозах?!

Та ні, вони лиш колір мають неба.

Ти в них ніколи не поселиш страх,

І "миру" твого нам не було треба.

Ти думаєш, я руки опущу?!

Я їх складу в молитві за хлопчину,

Що зараз нищить всю твою орду

За мене, за прекрасну Україну!

Поглянь, моє волосся золоте

Народ мій заплете в широку косу,

А я йому подякую за те

Під осінь стиглим і важким колоссям.

Ти думаєш, я траур одягну?!

Ні, я вберусь в найкращу вишиванку

І голіруч піду на ту війну,

Яку ти розпочав перед світанком.

Ти думаєш, що скориш в боротьбі?!

Ніколи! Моє серце - вільна птаха!

Мені не шкода й крапельки в тобі,

Бо кров моя - то протилежність страху!

Тремтиш тепер листком у час грози,

Бо кущ твій голий вже тебе відкине,

Ти ж був кривим відростком від лози!

Куди тобі до мене, України????!!!

***

Люди, може, не їли днями...

Як ми можем спокійно їсти?!

Люди точно не спали ночами...

Наше серце також не на місці.

Їхнім дітям морозно в сховках...

Й нашим душам холодно разом.

Їх улюбленці сплять у коробках

І здригаються в сні щоразу.

Їм так страшно дивитись новини

Й не знаходити більше рідних,

Тим, що зараз, хоча й безневинні,

Та себе проявили гідно.

Тим, хто дні ці рахує хвилинно,

Хто боїться, але не здається,

Хто лишає близьким дитину

І за волю з тираном б'ється,

Хто ховається у підземці,

Хто живе у підвалах днями,

Хто у паспорті - іноземець,

Та в душі залишився з нами -

Всі ми - люди незламного духу,

В наших жилах тече Україна.

Ми не звернемо з свого шляху,

Бо тепер, як ніколи, єдині.

Будьмо ж гідними цього ймення!

Будьмо прикладом для європи!

Наше нинішнє сьогодення -

То війна і тотальний спротив.

Станьмо кращими серед кращих,

Щоб пишалися нами діти!

Ті, хто з нами воюють- пропащі,

Їм вже сім поколінь не радіти.

Не забудемо! Не пробачим!

Не відступимо свого слова!

Небо все розуміє й бачить,

В нього з пеклом - своя розмова...

***

Ще одна ніч... історія життя:

Твого, мого, країни і планети.

Та знай: уже не буде вороття,