Неможливо тримати все в собі....

Не хотілось вірити, що таке можливо в ХХІ столітті. Вбивства невинних людей, а тим більше, маленьких янголят, які за своє життя не встигли майже нічого. Запитання у людей лише одне: За що страждають люди, які просто жили у своїх домівках, раділи життю і навіть не думали про війну.

Зараз немає слів, щоб описати тих падлюк, які творять таке на нашій землі, у мене так точно. Їм мало буде просто померти, їх потрібно катувати найстрашнішими методами, разом з їхнім президентом -тираном.  Найгірше те, що рідні брати готові вбити один одного, просто знаходячись в різних країнах. І навіть не віриться, що народившись в Україні, проживши тут майже половину свого життя, знати, які тут люди, розказувати у своїй паршивій росії, що це все не зрозумілі нікому нацисти, бандерівці і тим більше, що тут народ воює між собою. В голові таке не вкладається!

Не хотіла я, не планувала, навіть не думала у свої не повні двадцять років, знати, що таке війна. Тікати з міста, у якому почалось будуватись моє майбутнє, залишивши там все: хороші спогади, щасливо прожиті дні, друзів, улюблені місця, роботу, речі, які не помістились у валізу. Цей список можна продовжувати довго і нудно. Повторюсь, тим тварюкам мало просто вмерти. Ніколи не думала, що зможу так бажати комусь смерті, ніколи я не відчувала такої ненависті до незнайомих мені людей. Але зараз я бажаю, найперше, щоб Україна перемогла, відбудувалась, показала усьому світу, що це незламна і незалежна держава. Україна має стати лідером у всьому світі, про неї має знати кожна жінка, кожен чоловік і кожна дитина, не важливо. Друге, чого я бажаю, так це того ж москалям, що відбувається на нашій землі. Щоб руйнували їхні міста, будинки, щоб вбивали їхніх людей і нехай вони нарешті відкриють свої очі на правду, нехай знають, що відчували ми, коли вони жили, посміхались і на кожну камеру говорили: «так им и надо»

Дивно таке чути, тому що для їхньої країни нічого погано ми не зробили, ми співпереживали їхньому горю. Взяти лише один випадок в Кемерево, де загинуло багато дітей. Я пам’ятаю особисто, як викладала історію у свій інстаграм і щиро співчувала батькам, які втратили своїх дітей. Хоч це і нічим їм не допомогло, але вони не зробили навіть цього, вони публічно висміювали те, що робилось в нашій рідній країні, бажали нам всього самого найгіршого. Тепер і ми бажаєм їм того самого. І я впевнено буду казати кожному москалю, який промовчав в ці ситуації, або підтримав свого путлера: «ГОРІТЬ ВИ ВПЕКЛІ, ТВАРЮКИ! ЗДОХНІТЬ ВСІ ДО ОДНОГО І ВІДЧУЙТЕ ТЕ, ЩО ВІДЧУВАЛИ МИ!»

Хочу сказати одне:

-Треба вірити, молитись і надіятись і Україна обов’язково переможе. І все буде Україна!

СЛАВА УКРАЇНІ!

ГЕРОЯМ СЛАВА!