34 Роман

Я приїжджаю до закритого закладу на околиці міста о восьмій, на самий-самий початок. Планую потусити пару годин і поїхати додому. Все ж, завтра, на весіллі, треба бути в нормальному стані.

Саня та інші зустрічають мене вже веселі. Вони що, зустрілися раніше і встигли випити? 

Грає музика, але не надто голосно. У нас своя зала. Хтось палить кальян, інші пʼють віскі. Регочуть над чимось саме тоді, коли помічають мене.

— Що за реакція? — підходжу за столик Сані і Артема, сідаю до них. — Чого ржете?

— Не віримо, що ти прийшов без своєї ручної кішки, — каже Артем. — Рудої такої… Дід відпустив? 

— Ніби мені треба чийсь дозвіл, — відповідаю похмуро. — Я сам собі хазяїн, як і завжди.

— Оце наш Ромка! То що, готовий до подаруночка від друзів? — питає Сашко, а Тьома додає:

— Я тобі зараз пригадаю конячку… 

— Та ладно тобі, прикольно ж було, — сміюсь я, таки трохи розслабляюсь. — Ти на своєму баггі покатався? Як тобі? 

— Супер! Все як я і хотів. Так і подарунок ми тобі від душі готуємо…

— І для душі, — додає Саня. — І тіла… Але це сюрприз! О, Пашка підійшов, зараз всі зберуться і почнеться! 

Його фразочка, точніше, її шматок про "тіло", мене в захват не приводить. Думаю, що якщо вони зроблять щось таке, за що потім Інга на мене образиться, то краще б не робили зовсім. Але ж не можу я так сказати при друзях? Та й може, я себе просто накручую після того випадку у Львові. 

— По очах бачу, що тобі щось не так, — Саня зчитує моє занепокоєння. І змінює тон. — Слухай, ми все розуміємо, якщо запав на свою рудулю і ніким більше не цікавишся, так і скажи, це нормально. Вона дівчинка красива, і певно ти її краще знаєш.  

— Запав, це правда, — не заперечую я. — Ну, це ж навпаки добре. Нам ще жити разом і все таке. 

— Звісно ми раді за тебе! — Артем тягне мені пятірню. — Втратили брата, але всі ми там будемо, в сімейному житті. 

— Кажеш так, ніби сімейне життя — це цвинтар, — я усміхаюсь, потискаючи його руку. 

— Не агітуй нас! — сміється Саня. — Ти не свідок Єгови, а ми не потенційні жертви! Тобі добре в шлюбі — ми за тебе раді. Але ж холостяцька вечірка це все одно — традиція… Ну вона раз в житті кожного буває. Тому не ображайся на нас, ми хотіли як краще! 

Він киває в бік входу і звідти на візку завозять велетенський торт. Запалюють навколо нього бенгальські вогні. Здається, я починаю розуміти що і до чого. З торта вистрибує блондинка з шикарним бюстом… 

— Паш! — втручається Саня. — Перехопи дівчинку, вона сьогодні на тобі… Чи Ромка передумав? 

— Ні, не передумав, — хитаю головою. Але очі все ж бігають по красивому тілу. Утримання не йде на користь. Але завтра ми з цим розберемося… 

Паша не дуже спритно намагається перехопити дівчину, але їй очевидно інструкції дали чіткі, тому вона плавно огинає Павла, спокусливо рухаючи стегнами і підтанцьовуючи йде до мене. 

Бере зі столу маленьку вузьку чарку з текілою і кладе собі між пишних грудей, а потім нахиляється до мене… Хлопці починають щось викрикувати і плескати  в долоні…

Ну не можу ж я так опозоритись… 

Я облизую губи і все ж випиваю чарку. Відчуваю аромат якогось лосьйону з трояндами. Дівчини не торкаюсь, але вона бере лимон, маже ним шкіру, і розсипає сіль і там же, де тримала склянку. 

— Треба закусити. 

— Взагалі це робиться до, — я сковтую слину, але пацани кричать щоб я "Їв" і я все ж злизую трохи солі, а потім швидко заїдаю скибочкою лимону. — Задоволені? 

У відповідь аплодисменти і улюлюкання. 

— А казав не сподобається! — вигукує Саня. — Та ця ціпочка кому завгодно настрій підійме! 

— Але на цьому ми завершимо з "ціпочками", принаймні для мене, — кажу другові. 

— Окей, — він простягає мені кальян. — Ну хоч на танець ти дивитися будеш? Чи зав'язати тобі очі? 

— Завʼяжи від гріха подалі, а то раптом дружина дізнається, — я усміхаюсь. — Та ладно, жартую я, що ти позеленішав? Хай танцює, головне щоб мене більше не чіпали.

До кімнати заходять ще декілька дівчат і починають свої танці.

Далі вечірка йде своїм ходом і я трохи розслабляюсь. Але як виявилось дарма. Хвилин через тридцять мій телефон розривається від характерної мелодії… 

Я дістаю мобільник і бачу, що дзвонить дід.

— Я вийду, поговорю, — киваю Сані. — Дід дзвонить… Не хочу, щоб чув це все. 

— Думаєш, як я старий, то не знаю, що таке Інстаграм? — з ходу починає дід, варто взяти слухавку. — Думаєш, я не знадтний подивитися чим ти і твої дружки займаються? Геть втратив сором?! У тебе весілля завтра а ти цицьки бабам облизуєш? 

— Це традиції… Парубоцька вечірка! — я трохи розгублений. Якого біса це потрапило в інсту.

— Хериції! — обриває дід. — Ви не могли без скандалу? Ну, що там у тебе в програмі далі? Кататися по Києву п’яними? Возити шльондр? Баня? І це в той час, як бідна наречена сидить влома! Вже певно купа видань понаписувало цю сенсацію! Острозький в своєму репертуарі!