32 Рома

Ревізію я провів, як дід і просив. Але цей довбаний бар… Ну, з іншого боку, все одно все пройшло нормально, ми були в віпці, але без жінок. Одна майже гола раз зайшла, але я запевнив, що нам не треба, але час ми проплатимо. Вона була задоволена…

У Львові я спочатку купив Інзі львівської кави з "копальні" кави і шоколад. Певно, це банально? Але коли виходив з "копальні", побачив магазин прикрас. Я ж тоді не обирав обручки, у нас одразу були звичайні весільні… А не та, що треба на пропозицію. Так як у нас буде ще одне весілля, я подумав, що можна зробити і пропозицію. А що… Чому ні?

Зайшов до крамниці, очі розбіглись. Тут було дуже багато всього. А потім до мене підійшла молоденька продавчиня…

***

Коли я приїхав додому, Інга навіть не спустилась мене зустріти і це було мені не дуже приємно. Хоча, може, вона займалась? Я пройшов до нашої кімнати і побачив, що вона справді сидить з планшетом, щось обговорюючи з якимось чоловіком. 

— Я перервусь! — відразу сказала співрозмовнику і відклала планшет в бік. — Привіт. Як зʼїздив? — голос звучить ніби рівно, але в ньому не відчувається привітності. 

— Привіт, — підходжу ближче і хочу чмокнути її в губи, але Інга відхиляється. 

— Стривай, — каже серйозно. — Я хочу дещо спитати. 

Клацає  в телефоні, потім показує мені моє селфі. 

— Звідки воно?  

— З… бару, — я зітхаю. — Менеджер призначив там зустріч.

— І що то за бар? 

— Ти тільки не спалахуй, — одразу кажу я. — Це стрип-бар, але ми були в окремій кімнаті і ніякого стриптизу не було. Я не очікував, що мене запросять в подібний заклад, думав, це буде просто бар.

— Не очікував? А мені сказали, що тебе постійно водять в такі місця. Тож ти мав бути підготовлений… Це твоя справа куди ходити, але благаю не втягуй мене в фарс… 

— Пробач, ну не подумав я про це. Не хочу я нікуди ходити, — я торкаюсь її долоні. — Хочу з тобою на побачення. Хотів повернутись якнайшвидше. 

— Правда? — її погляд тепліє. 

— Правда, — я киваю і вільною долонею торкаюсь її щоки, а потім дістаю з кишені обручку. — Ось… — розкриваю перед нею коробочку. — У нас не було офіційної пропозиції, коли ми одружились вперше. Але ж в нас буде ще одне весілля… Тож… Інго, виходь за мене. 

Інга широко усміхається. І я бачу, що непорозуміння залагоджено. 

— Так пропонуєш, наче у мене є вибір, — фиркає вона. 

— А якби був? — я зазираю їй в очі. — Я не жартую, для мене це вже серйозно.

— Тоді я не знаю, — знизує плечима. — Я дуже погано ще тебе знаю. Але хочу пізнати… 

Протягує пальчик для обручки і я одягаю її.  Потім дивлюсь на Інгу і подаюсь вперед, торкаючись губами її губ. Зітхає, і привідкриває губи на зустріч. До поцілунків я її помалу привчив… 

***

— Що, знову не підеш в барчик? — насуплюється Саня. Вони з хлопцями чомусь вирішили "викрасти" мене з офісу. 

— Я тільки приїхав зі Львова, дружина чекає, — усміхаюсь. 

Я вже розповів свої сумніви щодо менеджера, який намагався відволікти мене від справ голими дупами стриптезерок і був дуже розчарований, коли я займався виключно статистикою і фінансами. Схоже на Паші він вже відпрацював схему відволікання, тому вважав, що я такий самий лопух. Але Саню моя ділова хватка в захват не привела. Сказвв, що я цілком міг поєднати стриптиз і роботу. 

— Дружина. Дід. Ти свою думку маєш взагалі? — пирхає товариш. — Сходимо на годинку, розслабитись і їдь до дружини. 

— Я втомився. Тільки з дороги… — я зітхаю. 

— Ром, ти винен нам холостяцьку весірку, до речі. А то все дружина-дружина, а друзям не проставився і не відгуляв! 

— Яку ще вечірку, я вже одружений. І не холостяк… Ну але добре, якщо просто проставитись, я не проти, — киваю врешті-решт. Бо дійсно з друзями я так і не відсвяткував.

— Це обов’язково, друже! Коли у вас весілля? В неділю? Отже в суботу ввечері ми тебе забираємо і гуляємо як годиться! Встигнеш відпочити “з дороги” до суботи?