29 Інга

Спостерігаю за Ромою. Він же у відповідь дивиться на мене. Між нами ніби згущується повітря. Пауза затягується, аж поки він не робить якийсь рух і з відкритої теки на підлогу падають різнокольлрові картинки. 

— Що це? — питаю. 

— Щось по декору нашого весілля, напевно… Другого. 

— Цікаво, — це гарний спосіб заповнити незручність між нами. Присідаю біля Роми щоб підняти картинки, і дивлюсь на нього знизу вгору. 

Він шумно видихає і починає збирати картинки, а коли раптом піднімає голову, то ми легенько стукаємось лобами.

Рома усміхається і несподівано подається вперед, коротко чмокаючи мене в губи. В мені ніби розривається повітряна кулька. Я замираю, втрачаючи повітря і здатність вдихнути. Я не розумію, чи хочу я ще, чи вилаяти його… 

Певно ще. Знову відчути це стрімке відчуття, як пришвидшується пульс, як розливається тепло, як тремтить кожна клітинка тіла.  

І він ніби чує мої думки, бо знов подається вперед, до моїх губ. Але тепер не просто чмокає. Цілує нижню губу. Ніжно, не поглиблюючи поцілунок одразу, ніби чекає на мою реакцію. 

Я не вмію відповідати, але мені хочеться. Тому я роблю якийсь рух на зустріч. Так, щоб природа сама підказала, що має бути далі… І відразу лякаюсь цієї ініціативи. Що я кою? 

Але Рома, схоже, навпаки задоволений, бо його долоні лягають мені на талію і він трохи притягує мене до себе, продовжуючи ніжно цілувати. 

Відчувати міць його тіла і водночас безпеку обіймів неймовірно приємно. А поцілунки розливають ніжність по всьому тілу. Кладу руки йому на плечі, віддаючись цим митям. В голові стає порожньо. І трохи паморочиться від цих незвичних відчуттів. Тож дозволяю собі поніжитись ще. Втиснутись в нього, щоб запамятати краще… 

Ця думка трохи приводить до тями. І я нарешті відступаю від Роми. Торкаюсь несміливо своїх губ пальцями, ніби хочу перевірити чи вони все ще на місці. 

— Ми дивились запрошення, — кажу, але голос слухається мене погано. 

— Хочу цілувати тебе, — він торкається моєї долоні і зазирає в очі. 

Його синій погляд хоче мене загіпнотизувати. Але я занадто збентежена, щоб піддатися. Я боюсь, що якщо ми продовжимо, то він може потім не спинитися. А я не хочу свій перший раз так… 

— Тобі про лід нагадати? — шепочу невпевнено. 

— Ти подобаєшся мені по-справжньому, — він стискає мої пальці в своїх. 

Подобаєшся… Що може розчарувати більше, ніж почути це після ніжних поцілунків. Ну а що ти чекала, Інго? Що він зараз скаже, що закохався по вуха. Наївна дівчинка. Це ти відкриваєш для себе новий світ чуттєвих відчуттів, ти ризикуєш своїм серцем і спокоєм. А йому це все лише “подобається”... На очі навертаються сльози від розчарування і злості на себе. 

— Вибач, — кажу Ромі. — Можна я роздивлюсь запрошеня? 

— Що я зробив не так? Чому ти знову відштовхуєш мене? — він не відпускає мою руку. 

— А що ти хотів? — питаю у нього. — По-швидкому звабити мене? 

— Я думав, що ми будемо зустрічатись, по-справжньому. До чого тут "звабити"? — він, здається, не розуміє, нічого не розуміє.

— А що ти уявляєш, коли кажеш “зустрічатися по-справжньому”? 

— Все. Побачення, поцілунки, обійми, дотики, — він сковтує слину. — Мене дуже тягне до тебе, я весь час про тебе думаю. 

— Ну у нас сьогодні було побачення, поцілунки і дотики, — я трохи розслабляюсь. — Обійматися можемо в ліжку. Але тільки обійматися! — відразу попереджую. — Я не готова до більшого… 

— Ти ще не… — до нього раптом доходить. 

Червонію, і хочу провалитися крізь землю. Як же не зручно! Обговорювати з хлопцем до якого нерівно дихаєш своє сексуальне життя. 

— Пробач, — він обіймає мене. — Так, якщо це перший раз, то все має бути не так. 

— Припини! — ховаю обличчя у нього на грудях. Бо мені страшно і незручно зараз глянути йому в очі.