15 Роман

— Ну чого ти сидиш, йди вже, — хмикаю, поглянувши на Інгу. Хочу трохи підглянути, як вона буде вдягатись, хоча сумніваюсь, що мені щось перепаде побачити. Та все одно… Раптом перепаде?

— Я не знаю, що від нього чекати. Твій дідусь доволі страшна людина, — видає Інга. 

— Може, скаже щось прикупити, чи запропонує познайомитись з дівчатами "твого кола". Ну, нового кола, — припускаю я. — Або найме тобі викладачів якихось. Типу якими виделками їсти устриць і все таке.

— Ніколи в житті не їла устриць, — видає простодушно. — Вони такі бридкі на вигляд. І певно на смак теж. 

— Якщо залити устрицю лимонним соком, вижавши свіжий сік прямо на живу устрицю, а потім зʼїсти її і запити тією "водичкою" з лимоном з раковини, то дуже навіть непогано, — не погодився я. — Ще й корисно. Я тільки так їм. Деякі люблять з соусами… А, ну і ще під устриці пʼється в основному "Просеко". 

— Цінна інформація, — бурчить вона. — Корисно… А як же.. Для чоловіків, кажуть. Не знала, що тобі вже треба ця “користь”. 

— Раптом дід тобі запропонує зʼїсти, — усміхаюсь я. — Якщо що, для них обери найменшу двозубчату виделочку. Здивуй його! А щодо користі… Блін ну це ж не тільки афродізіак. Вони просто багаті на вітаміни і всяке інше. 

— Можеш не виправдовуватись, — Інга кидає на мене обпікаючий погляд. І тікає у ванну. 

— Я можу і без устриць показати тобі, на що здатний, — я трохи облизую губи. — Хоч зараз… Хочеш?

— Островський, відчепись, — лунає з-за дверей. 

За кілька хвилин з’являється в тому самому одязі що була вчора. Дешеві джинси і кофтинка. 

— Блін, сьогодні після роботи поїдемо тебе вдягати, — кажу категорично. — Дід мене прибʼє. 

— Від того теж іноді буває користь, — вона несміливо усміхається. І йде до виходу з кімнати. 

Мені теж вже час збиратись…

***

Ми не встигаємо поговорити з Інгою до сніданку, дід спускається прямо з нею. Тут же спускається і Костянтин з дружиною ЛІзою. Їх я тут побачити не чекав. Невже дід запустив улюблену гру — банка з павуками? Зараз ми з Костею будемо їсти одне одного, а він буде цим милуватись. “Розділяй і володарюй” в виконанні Максима Віталійовича виглядає дуже збочено. 

На столі сьогодні просто купа всього: кухарку точно попередили про міні-бенкет на сніданок. Але тут же і купа дещо екзотичних страв. І кляті різні виделочки та ложечки. Точно дід вирішив показати Інзі, що все буде не так просто.

Вона сідає за стіл поруч зі мною і розгублено роздивляється всі прибори перед собою. 

Я подаюсь вперед до її вуха, ніби хочу поцілувати, а сам тихо шепочу:

— Просто повторюй за мною, або за іншими… — і чмокаю її в щоку.

— Угу, — киває. Знову червоніє, від чого її ластовиння стає менш помітним. І несміливо позиркує в бік тарілки з яєшнею. 

Я сам тягнусь за яєшнею. Накладаю її спеціальною лопаткою і питаю Інгу, чи буде вона. Вона киває і я накладаю це і їй. Так буде трохи простіше. 

— Може, покласти тобі ще щось, кохана? — прикидаюсь хорошим чоловіком, який просто хоче зробити приємне своїй дружині.

— Пф, — чую як видає тихенько Ліза. Вона спостерігає з відкритою зневагою за Інгою. І від того чомусь стає неприємно мені. 

— Ні, дякую, — шепоче Інга. І просто розділяє виделкою жовток, який розтікається по всій тарілці. 

Ліза мов того і чекала, закочує очі. І делікатно бере спочатку ложечкою жовток, а потім вже тягнеться до ножа і виделки. Таким чином демонструючи, як гарно вона знає манери. Дід в цей час спостерігає за всіма нами. Напевно він зараз дуже завдолений. Знав же яка ЛІза стерво, але все одно запросив. 

Я хмикаю і роблю рівно так само, як зробила Інга, і усміхаюсь, як ні в чому не бувало:

— Добре, що ми в родинному колі. Тільки тут можна розслабитись і бути собою без всіх цих витребеньок. Смачного всім!

— Так можна дорозслаблятись і до гамбургерів на заправці, — зневажливо кидає Костя. — А ми в цьому місяці суттєво знизили на ниж бюджет, тож сам розумієш яка то їжа. 

— І тим не менш, саме на кухні ми заробляємо велику частку грошей. А коли я завершу модернізацію, будемо заробляти ще більше, — кажу я. 

— Я б на твоєму місці не був таким самовпевненим, — підтискає губи Костя. — Ти не найрозумніший за цим столом. 

Але я бачу, що він злиться. А це знак того, що я потрапив у яблучко…