19

САНЯ

Коли я побачив, що її хтось підвіз, всередині ніби буря піднялась. Ледь стримався, щоб не піти і не почати зʼясовувати стосунки, але минулого разу я сильно опозорився в подібній ситуації… Тож цього разу вирішив почекати. Вони ще й поцілувались. Чорт… Що вона робить? І це вона мені дає предʼяви щодо простих розмов з Оксаною! А сама… На чужій машині, потім ще цілується.

Коли вона каже, що це "друг", я ще більше злюсь. 

— Цікаві друзі, що тебе цілують, — насуплююсь ще більше. — Ти забула, що на термін договору ти не маєш ні з ким зустрічатись… 

— Це був дружній чмок в щічку! — вона зло дивиться на  мене. — Як мені вже остогидли ці ігрища! Вам воно має бути треба більше, ніж мені, але найбільше зусиль прикладаю я, так ви ще й істерики влаштовуєте! 

— Цілуючись з мужиками в їхніх машинах прямо перед моїм домом? — мені правда дещо зносить дах, я це розумію, але не можу зупинитись. Я ревную, це очевидно, як білий день. Страшенно ревную її… Так не мало трапитись.

— Я вільна жінка! — вона кидає сумочку в передпокої. І стягує гумку з волосся, масуючи голову. — Вільна. І з ким хочу з тим і цілуюсь! 

— Ти — не вільна! — хапаю її за запʼясток. — У нас домовленість… — звучить не так впевнено, як хотілось би. Авжеж, мене бісить це не через домовленість, але… 

— Ти забагато собі дозволяєш. Хоча перед цим розповідав мені, що маєш право милуватись з Оксанами з офісу! 

— Я ні з ким не милувався! І зауваж, нікого не цілував! — продовжую я.

— Схоже на сцену ревнощів! А я їх терпіти не можу. Мій чоловік мені завжди довіряв, якби він мені таке влаштував, я б вже вигнала його з дому! 

Чомусь ці слова особливо ранять мене. Від здивування навіть відпускаю її руку. Вона порівнює його зі мною, і порівняння не в мою користь. 

Хочеться сказати щось у відповідь. Хочеться теж зробити їй так само боляче.

— Моя дружина ніколи б не їздила з кимось отак і не змусила б мене ревнувати! 

— Як добре, що я — не твоя дружина! І ніколи нею не буду! 

Після тих слів я не знаходжу, що відповісти, і Катя швидко йде до себе. Я відчуваю розгубленість. Я реально втратив контроль, коли побачив її з іншим.

Я піднімаюсь на другий поверх. Якусь мить думаю зайти до неї, але замість того йду в нашу спальню з дружиною. Я давно там не був. І все через те, що я відчував до Каті…

***

Наступного ранку мене будить не дзвінок будильника. А дзвінок у двері. Він такий голосний, що я мало не підскакую в ліжку.

Швидко вдягаю домашні шорти і футболку. Кого це могло принести сюди так рано?

Спускаюсь вниз і бачу, що Катя теж внизу, але не відчиняє. Вона вже, певно, готувала сніданок.

Ми переглядаємось, напруга між нами нікуди не зникла,  і я йду до дверей. 

Коли відчиняю їх, то бачу ту саму Савелівну в компанії свити. Валентина ніколи не ходить сама. 

— Доброго ранку! — бадьоро каже жінка. — Тримайте направлення на обстеження, підпишіть і почнемо. В нас на сьогодні ще купа справ, сподіваюсь, з вами ми розберемось швидко! — простягає мені папери. 

— Добре, — я беру папери і проглядаю їх одним оком, ставлю підписи.

Савелівна тим часом проходить вглиб будинку. 

— Ну ви розібрались з тим мужиком вже, чи досі собачетесь? — кричить в цю мить згори Ксю. — Бо я не вийду на сніданок дивитися ваші кислі обличчя! 

КАТЯ

У мене ледве не падає з рук тарілка з салатом, коли я чую вигук Ксюші. 

— Яким мужиком? Ви що, тут займаєтесь якимись неподобствами? — Савелівна дивиться на мене і Сашу круглими очима. 

— Ви все не так зрозуміли, —  я вичавлюю посмішку. — Може я вам каву зроблю? Ранок все ж… 

— Так, Катю вчора підвозив її "друг", — кисло каже Саша. — Певно, Ксю про це.

Закочую очі. Ми не зобов'язані їм звітувати про всі наші проблеми. Як він не розуміє? Зараз хай ще як перед священником сповідатися почне і жалітись на мою жахливу поведінку! 

— Ну, ревнощі для пари, це нормально, — раптом каже жінка, киваючи і щось записуючи собі в блокнот. — Але влаштовувати сцени перед дитиною… Хочу поговорити з нею, попросіть її вийти. 

— Ніяких сцен не було, — каже Саша. — Добре, я зараз її покличу, — і швидко йде нагору. Сподіваюсь, додумається сказати їй, щоб не казала дурниць. 

— Ми оглянемо холодильник? — тим часом каже одна з інших жінок. 

— Таке враженя, що ви прийшли до неблагополучних, —  я зітхаю. — Звісно, оглядайте. 

Вони прискіпливо все обдивляються. Ніби дійсно сподіваються побачити  в будинку мільйонера порожній холодильник чи відсутність елементарної гігієни. 

Ксю з Сашею спускаються вниз.

— Зараз я поговорю з дівчинкою, — каже Валентина. — А ви, Олю, сходить обстежте її кімнату. Ми маємо бачити умови проживання підлітка. 

Оля киває і просить Сашу показати кімнату.