2. Катя. Це він. Зараз же зруйную йому все!

Останній шанс знайти роботу полишав мене з стрімкістю гірського потоку. Без генерального директора вони мене затвердити не могли, хоч я підходжу за всіма параметрами. А генеральний цей взагалі якийсь високомірний тип. Приймати кандидатів у нього часу вже три години немає. 

Алевтина Вікторівна відправила мене чекати в конференц-залу. Я там сиджу і розумію, що про мене просто забули. І відчай поступово просочується з грудей в інші частини тіла. Немає роботи — немає житла. А куди мені подітися? До батьків у село? Можна. Я так і розраховувала ще тиждень тому. Але коли попрохала маму позичити трохи грошей до того, як знайду роботу, виявилось, що вони купили Паші нову машину. Для них завжди існував тільки мій молодший брат. Йому вони і квартиру купили в Києві, і ось новеньку тачку взяли… А я... А що я? “Ти у нас сильна, сама впораєшся”. От хто я. 

Злість на брата та батьків трансформується  в лють на директора компанії. Що він там про себе думає? Все! Піду зараз і вискажу все, що думаю про таких хамів, які змушують чекати людину три години. Роботу я цю вже точно не отримаю, так хоч душу відведу. 

Рішуче йду до кабінету з золотою табличкою “генеральний директор Коваль О. І.” 

— Дівчино туди не…

Інгорую скрик секретарки, і влітаю в кабінет. 

— Кохана, це ти! — він імпозантний, але з головою не дружить. Хапає мене за руку, тягне до себе, і обпікаючи подихом щоку шепоче: — Підіграй.

— Олександре.., — я хочу сказазти все що про нього думаю, але наші погляди перетинаються і я раптом усвідомлюю, що вже бачила ці синьо-зелені очі. Вони мені навіть снилился в кошмарах. Як і їхній власник. Він позбавив мене всього… Я майже забула про нього. Майже впоралась з тією втратою, що сталась з його вини. Але зараз ненависть і неприязнь з новою силою спалахують в грудях. А от він мене, здається, навіть не памятає. Що для людини його статусу чиєсь зламане життя? 

— До речі, Валентино Савелівно, познайомтесь! Моя наречена… еее… — він поглянув на мене. Що він від мене хоче? Яка наречена? У мене все ще шок. 

— Хто? — в шоці питає жінка в окулярах, і теж зиркає на мене.

— Наречена? — питаю в Олександра.  

— Наречена! — повторює він впевнено. — Ми скоро одружимось, тож проблем не буде, у доньки буде жіноча увага та приклад, і всі будуть задоволені!

Отже у нього проблеми! В голові стрибають думки. Що робити? Зіпсувати йому зараз все? 

Тим часом жінка  в окулярах щось пише в своєму блокноті. 

— Прийдете завтра до нас на консультацію втрьох, — каже нарешті. — Я хочу послухати думку Ксенії. 

— Так, авжеж, призначайте час, ми будемо, — киває Олександр, стискаючи мою руку. 

— Я.., — все ж вирішую йому все зіпсувати. Він ворог і я йому в чомусь допомогати не зобовʼязана. І працювати на нього я авжеж не буду. Як раніше, побачивши прізвище “Коваль”, не подумала… Бо Ковалів забагато. Але такий виродок, як цей — в єдиному екземплярі. — Я хочу дещо сказати! Я…

— Ти найкраща, — Коваль чмокає мене в щоку. — Валентино Савелівно, якщо до нас більше до завтра питань нема, я б хотів зайнятись роботою. 

— Не затикай мене! — повертаюсь до нього. Зараз я на очах цієї дамочки влаштую йому скандал. Хай у нього стане ще більше проблем! 

***

Як думаєте, що буде далі? 
Діліться враженнями в коментарях і не забудьте додати книгу до бібліотеки! 

Ну і буду вдячна за сердечко, оновлення будуть щодня!