◇23◇

На оглядовому майданчику стояв вартовий.

Він пильно придивлявся у далечінь, намагаючись розгледіти, хто наближався до фортеці, окутаний пилом дороги.

Поступово силует вершника ставав усе чіткішим і чіткішим, а згодом вартові відкрили ворота для замиленого коня та гінця.

Його, знесиленого, обережно зняли з коня та піднесли пляшку з водою.

Подих нещасного був рваний, а слова ледве можна було розібрати:

— Сваролад... він... він іде сюди... зі своїм військом... він хоче битися...

Вогнеяр цього чекав.

Він знав, що Сваролад так просто не залишить його у спокої. Вірного воїна ненависного батька, який відібрав його срібноволосу іграшку, він намагатиметься знищити без жалю.

Сірий ранок опустився на двір, коли воїн вийшов до своїх людей.

Чоловіки вже зібралися під тином: одні підтягували ремені на латах, інші перевіряли древка списів, кілька молодших хлопців поправляли шнурівки на личаках. Ніхто зайве не гомонів, тільки стишений брязкіт заліза порушував тишу.

Вогнеяр пройшов уздовж лави.

— Він скоро буде тут, — кинув коротко. — Їх більше, але не дайте їм залякати вас.

Він не збирався нікого надихати красивими словами, бо знав, що це не допоможе.

Але якщо Сваролад переможе, княжич не пожаліє нікого.

Хоча він і так не пожаліє.

— Коли підуть на пролом, не розсипайтесь, — сказав воїн. — Перший ряд тримає щити, другий б’є списами. Без паніки. Вони такі самі люди, як і ми.

Хтось опустив голову, хтось перехрестився.
Воїн лише вперто стиснув руків’я меча.

Коли вороги з’явилися з-за пагорба, все почалося швидко і без церемоній. Кіннота молодого княжича ударила просто в центр.

Земля тремтіла під копитами коней, наче від землетрусу. Щити гримнули під першим натиском, чийсь кінь спотикнувся і впав. Але стрій вистояв.

З обох боків лунали крики.

Спис першої лави врізався в шию ворожого коня, інший звалив вершника. Хтось упав у пилюку, хтось уже бився на землі, намагаючись ухилитися від меча.

Вогнеяр кинувся вперед, туди, де просідала лінія. Розмахуючи мечем, наказав знову з’єднати ряди.

— Тримайте! — кричав він своїм людям.

Люди билися одне проти одного.

Одні — щоб не дати чужій силі зруйнувати їхній дім, інші — щоб зламати і поставити на коліна.