Глава 25. Підземелля.

Я залишилася в особняку Полоцьких, поки місяць ще намагався збудити мого вовка. Та й хіба мала вибір? Якщо зворотного ходу немає, я повинна навчитися жити з цим. І добре, що є кому допомогти, що перевертні Полоцькі поруч.

Щодо того, чия ж я обраниця, розмов більше не було, і я трохи заспокоїлася. Хоч і питала сама себе, а чого хотіла б? Ось уявити, що немає ніякого прокляття. Чи залишилася б я з кимось із братів?

Як воно просто у книжках про кохання: побачили одне одного, з першого погляду зрозуміли, що це назавжди, і борються за свої почуття з усім світом. А мені, якщо чесно, всі брати подобаються тільки кожен по-своєму. Рад - яскравий, палкий, нестримний, навколо нього все горить і крутиться. Влад - дивовижний співрозмовник, чуйний, розуміючий, з прекрасним почуттям гумору, з ним ніколи не нудно. Всеслав - альфа-самець, брутальний, чуттєвий, кожен його рух зачаровує, він знає собі ціну і дивиться на світ трохи зверхньо, ​​немов дорослий - на дитину, і він шалено сексуальний.

Я навіть зараз не можу визначитись із вибором, як хочете.

Але це все – філософія. Хоч би як гарними не були братися Полоцькі, я не хочу потрапити під дію прокляття. Хоч раніше я й не вірила у всяку містику, але тепер нікуди не дінешся. Навколо суцільна містика і є. Перевертні, відьми, прокляття...

Вдень я почувала себе просто чудово. Проте мене не залишали одну, постійно хтось із родини Полоцьких складав мені компанію. Вночі вони теж зі мною, допомагають упоратися з вовком. Я дуже вдячна їм за це, та  хочеться вже трохи й наодинці побути. Незручно було сказати привітним господарям, що мені потрібна, хоч зрідка, самотність. Але Мстислава сама здогадалася і запропонувала мені сходити до магічної бібліотеки, яка знаходилася в підвалі і на яку я натрапила, намагаючись втекти. Звичайно, я не відмовлялася. Думаю, що вона зробила це навмисно. Напевно, сподівається, що я виявлюсь нащадком тієї відьми і зніму сімейне прокляття. Але немає в мені відьомських сил.

У бібліотеці було тихо та прохолодно, що робило це місце дуже привабливим у спекотні літні дні. А особливо мені подобалась тиша, що панувала у цьому приміщенні. Я почала при будь-якій нагоді спускатися до бібліотеки. Щоправда, у книгах я практично нічого не могла розібрати. Але було приємно посидіти за столом, уявити, як колись тут займалася магією Елізабет Бейлер, перечитати ще раз її щоденник, який я знайшла там же, під диваном, у спортзалі, де була бранкою.

Схоже, поки що перевертням не до занять, бо все лишилося, як і було. А до магічної бібліотеки, як я зрозуміла, взагалі ніхто не навідувався, бо магія – то не стихія перевертнів. Їхня магія – усередині.

Я розглядала різні предмети, зібрані на стелажах, і намагалася зрозуміти їхнє значення. Пробувала навіть повернути двері, що вели до підземелля. Ні, не для того, щоб утекти. Склалося так, що зараз саме маєток Полоцьких для мене – найбезпечніше місце. Побуду тут поки що. Батькам моїм Гришко, сподіваюсь, і далі надсилатиме повідомлення, що у мене все добре, він хлопець винахідливий, щось придумає. Це краще, ніж поїхати додому, і прокинутися в одну прекрасну ніч вовчицею.

Я вже жила у Полоцьких четвертий день і досить непогано ладнала з вовком усередині, але залишитися з ним наодинці поки не ризикнула б. Відчувала, що він ще досить сильний і затихає тільки через те, що відчуває силу перевертнів, які оточують мене.

Снідали ми зазвичай усі разом. Сьогодні після сніданку Рад покликав грати у теніс, за будинком на спеціальному майданчику було встановлено тенісний стіл.

- Ти віриш у прокляття? - запитав Радобор, відбиваючи м'ячик.

- Знаєш, раніше я ні у що не вірила, ні в біса, ні в бога. У перевертнів, до речі, теж.

- Перевертні, якраз, явище природне. Продукт еволюції. Наш вид виріс із людського, він більш досконалий.

- Ти так на це дивишся?

- А як інакше? Скоро ти сама зрозумієш. І цей закон, який забороняє обертати людей, є неправильним. Що поганого в тому, щоб стати міцнішим, спритнішим, отримати ідеальну регенерацію?

- Це питання не нам вирішувати. Гадаю, до таких змін людство ще не готове.

- А сама ти… Вже відчуваєш переваги нашої крові? Силу, міць?

- Острах, - продовжила я. – Поки що мені треба навчитися контролювати силу, яка зароджується, щоб вона не обернулася на зло.

Рад знітився.

- Ти сама знаєш, що іншої можливості зберегти тобі життя не існувало. Ти звикнеш, все буде добре.

- Що вам буде за те, що мене обернули на перевертня? – поцікавилась я.

- Поки що про те, що сталося, знає лише моя сім'я. Але таку таємницю втримати практично неможливо. Коли стане відомо - буде суд. Я думаю, що в суді ми зможемо відстояти своє право. Мстислава та й Всеслав будуть нашими захисниками і доведуть, що виникли надзвичайні обставини. Життя людини – це вагома причина відійти від правил. Але ти так і не відповіла на моє перше запитання. Ти віриш у це сімейне прокляття?

- Наскільки я зрозуміла, воно не дозволяє чоловікам вашого роду побудувати сім'ю та бути разом із обраницею.

- Я гадаю, це просто стара казка. Легенда.

- Але й від твого батька пішло три дружини!

- Можливо, річ у його характері? Він був досить суворим і непримиримим. Я не пам'ятаю, щоб він грав із нами, коли ми були дітьми, чи возив гуляти до парку. Тільки виховував та виховував...