Глава 23. У маєтку.

Надвечір ми вже в'їжджали на бежевому пікапі до забороненої зони, куди ніхто чужий потрапити не міг. Всеслав, хоч із дому й пішов, але доступ до маєтку Полоцьких йому залишили. Значить, на нього чекали. Чекали завжди.

Вдома виявились на той час лише  Мстислава та Іскра, вони вийшли на подвір'я, почувши, що у двір в'їжджає машина, і, побачивши незнайомий пікап, були дуже стривожені. Коли із салону вибрався Всеслав, Мстислава зойкнула. Побачивши мене, зойкнула вдруге. Вона кинулась обіймати старшого Полоцького, потім мене, а в її очах стояли сльози.

Приголомшлива жінка! Так ставитись до чужих дітей мало хто зможе. Тим паче, що Всеслав міг приїхати, щоб повернути собі верховенство в сім'ї.

Смартфон у руці Мстислави голосно лаявся, мабуть, побачивши чужу машину на захищеній магією території, вона злякалася і зателефонувала названим синам. А тепер вони не розуміли, чому вона мовчить, що відбувається, тому і лаялись.

Жінка піднесла мобільник до вуха:

- Хлопчики, повертайтеся! Ваш брат приїхав! І викрадену нашу привіз! Тож, швидше додому!

Іскра на Всеслава дивилася насторожено, вона його просто не пам'ятала. А до мене підійшла, притулилася до плеча. Мстислава теж ворушила мені волосся і заглядала в обличчя запитально:

- Як ти пережила повний місяць? Ми так хвилювалися. Хлопчики тебе шукають усюди, вже думали, що втратили назавжди...

- Чому ви мені нічого не розповіли?

- Та як би ми розповіли... Ти в такому стані була після аварії... Влад порушив закон, обернувши тебе на перевертня. Але іншого способу врятувати твоє життя не було. З такими ушкодженнями ми боялися, що навіть кров перевертня не встигне відновити організм, адже їй потрібен час для адаптації. Просто диво, що все вийшло. І, так, нам довелося, щоб полегшити процес, напувати тебе снодійним, інакше тобі було б зовсім погано. Наближався повний місяць, ми планували всією сім'єю бути поруч і допомогти тобі з оборотом, але раптом ти зникла за три дні до критичної дати. І ми й досі не розуміємо, як це сталося. Вдома тоді була тільки я з Іскрою, і хлопчики вважають, що я тебе відпустила. Але як би я могла, якщо знаю, що без нашої допомоги ти зникнеш, застрягнеш у обороті? Я б ніколи так не вчинила. Жалкую навіть про те, що допомогла тобі втекли тоді, коли це було ще можливим. Я сподівалася, що ти поїдеш, і всі поступово заспокоються, хто міг подумати, що це призведе до фатальної аварії?.. Ах, я все говорю... Ще більше тебе своєю балаканиною заплутую... Розкажи краще сама з самого початку, що сталося. Тільки ходімо у дім. Скоро вийде місяць і в тебе має початися другий оборот.

Ой не хочу! Страшно. Щоправда, тепер поряд будуть Мстислава та Всеслав, але все одно якось... Я здригнулася.

Ми пішли до хати, і господиня приготувала чай. Мені поставила окремий заварник, сказавши, що це спеціальні трави, які послаблять звіра та допоможуть взяти його під контроль. Всеслав від чаю відмовився, сам сходив у підвал і приніс пляшку білого вина, не знаю того, що я вже куштувала чи іншого. Помітивши мій погляд, хитнув головою:

- Тобі сьогодні не можна такого! Пий чай!

Господиня налила мені повну чашку і кивнула запитально:

- Розповідай, Горобчику! Як ти зникла з особняку?

Я розповіла, як мене викрав Гришка за наведенням та допомогою Борислава.

- От негідник! - Вигукнула Мстислава. - Борислав був такий переконливий! Казав, що зрозумів свої помилки, кається, але назад проситись не буде, то твердо вирішив, що час жити окремо. Сказав, що просто хоче забрати свої речі. І я повірила. Я уважно стежила за ним, але навіть подумати не могла, що він зрадить сім'ю, привізши в особняк чужинця! Що ж, тепер уже точно повернутися йому не дозволю. Ніколи!

Після цього я розповіла, як жила в мисливському будиночку циганського барона.

- Тепер зрозуміло, чому тебе хлопці знайти не змогли. Цигани знають, як перебити запах людини, щоб її не міг навіть перевертень відшукати, - озвалася Іскра, яка сиділа біля матері і уважно слухала розмову.

І я повністю заспокоїлась щодо долі Гришки.

Коли я розповіла про своє перетворення на вовчицю і про те, що мало не вбила Григорія, Мстислава мене заспокоїла, повторивши те саме, що й Всеслав говорив.

- Та нічого з тим циганом не станеться, хоч він і заслужив покарання, - закінчила вона.

Коли я розповіла про Поліну і що навіть розмовляла з нею, Мстислава стала дуже задумливою, на її обличчі відображалася недовіра. Потім попросила описати дівчину.

- Що ж, це схоже на правду. Тоді війна Рада з Григорієм просто не має сенсу. І це радує. Потрібно буде піти до циган з миром, нехай Рад переконається, що Поліна жива, і перестане катувати себе та звинувачувати Григорія. Та що сказати, ми всі змінилися після тієї трагедії. У нашому домі забули, що таке сміх. Загибель дівчини висіла над усіма нами, як чорна хмара. Виходить, що твоє викрадення обернулося добром і витягло правду назовні?! Та ти просто благословення для нашої родини, Горобчику! Жаль, що ти постраждала... Але, повір мені, бути перевертнем зовсім не так страшно, як ти думаєш. Ти вестимеш звичайне людське життя, а бонусом буде те, що станеш сильнішою, витривалішою, отримаєш мало не миттєву регенерацію.

- І вовка, що вилазить з тебе, коли місяць у повні, - прошепотіла я.