Глава 8. Вечірній відвідувач.

Я так і не змогла вирішити для себе, який він, Рад? Шалено сексуальний. Це так, цього в нього не забрати. Що травма у нього душевна - також зрозуміло. Але ось чи вдасться мені достукатися до того, що заховано під товстою кіркою болю. Чи зможе він мене зрозуміти? Зрозуміти, що зробив жахливу помилку?

Поки що залишається лише сподіватися на це...

Пролунав скрегіт ключа у замку і хтось смикнув двері. Ага! Я замкнула її зсередини!

- Он як! – пролунав голос Влада. - Тепер до нашої загадкової гості доведеться записуватися на прийом заздалегідь? Прохання подавати письмово? А я вечерю приніс...

- Гостей під замком не тримають! – парирувала я, але двері відчинила.

Ще б пак, вечеря – це святе! Та й не здавався мені старший брат таким небезпечним, як молодший чи їхній дядька.

Влад увійшов, широко посміхаючись, із підносом у руках.

- Ах, ти, лукаве дівчисько! Тепер замикатимешся? Не думаю, що тобі це допоможе! – Молодик виглядав доволі привабливим, не менш, як Рад, і доволі приязним. - Ось прийде хтось не такий вихований, як я, і виб'є двері.

- Хто виб'є, той і вставлятиме! – Я, хоч і мимоволі, але засміялася, із Владом ставало якось легко і навіть спокійно.

- Іменинний тортик, розповідали, ти вже куштувала, але я ще приніс, - Влад вправно переставляв з таці на столик посуд з вечерею. - У тебе, дивлюся я, якесь надто насичене для полонянки життя... Так, поглянь, у нас сьогодні делікатеси з нагоди дня народження Іскри. Ось ці бутери з сьомгою маєш зацінити... І салат просто дивовижний. Ні, це не тільки відгук вдячного гурмана, Ніна-кухарка так і називає його - «Дивовижний». І готує тільки на свята. У ньому авокадо, йогурт та ікра білуги. Чорна. Ось цікаво, риба – білуга, а ікра у неї – чорна!

Я тільки дивилася на нього і мимоволі хихикала.

- А ось це, - Влад дбайливо поставив на стіл пляшку з димчастого скла, - твоє улюблене!

- Що?

- Вино. Біле йоржинське, десятирічної витримки!

- А чого ти взяв, що це моє улюблене? Я про таке і не чула.

- Судячи з калюжі під бочкою в підвалі, ти пила тільки його, значить - улюблене!

- А! Он воно що! Вино, звісно, ​​класне. Але його я пила, бо інші просто не встигла спробувати.

- Що, правда? Так ми виправимо цю помилку! Іншого разу принесу тобі іншого на дегустацію!

- А він буде, інший раз? - У лоб запитала я, раптом ставши абсолютно серйозною.