Епілог

У камінному залі замку Брінсток сидять: Ановар, Дерек та Нерісія. Ановар розповідає князю і княгині Брінсток про те, як ідуть справи в замку Моліверт у той час, поки вони там відсутні.

Після їхнього весілля, яке відбулося чотири роки тому, Нерісія, нарешті, отримала права на свій родовий замок. Таїра, як опікун, намагалася оскаржити їхній шлюб. Але коли третейському суду було надано її ж листа, де вона дає свою згоду на одруження княгині Моліверт із князем Брінстоком (того самого, про який на балу говорив Кремолл) – суд відхилив її протест. Адже Нерісія не порушила її волю і одружилася з князем Брінстоком, яким на той момент був Дерек.

Після цього тітка Нерісії повернулася до старого будинку своїх батьків і з того часу вони більше не бачилися. Тепер сімейство Брінстоків по півроку по черзі проживає то в одному замку, то в іншому, а Ановар веде справи в тому з маєтків, де вони відсутні.

У той момент, коли Ановар розповідав про врожай, який вдалося зібрати фермерам у селищі біля замку Моліверт, у коридорі почувся якийсь шум, а потім здивований вигук однієї з покоївок. Після чого двері в зал відчинилися, а в їх отворі з'явилася дивна істота, віддалено нагадуюча цуценя, яке заросло шерстю настільки, що навіть лап не видно. А за кілька хвилин з'являється ще одне створіння: теж, мабуть, песик. Тільки його шерсть розфарбована всіма кольорами веселки.

Після появи двиних створінь з коридора долинули звуки дитячих голосів і тупіт маленьких ніжок. За секунду поряд із цуценятами вже стояли дві маленькі дівчинки. Котрі, як дві краплі води, схожі на свою маму, з такими ж бірюзовими кучерями. Тільки в однієї світло-бірюзові пасма, поступово переходять у темно-нефритові локони біля самого попереку. А в іншої, навпаки, темно бірюзове волосся біля основи, плавно змінює свій колір на світліший на кінчиках. Одна з дівчаток, підхопивши надто кудлатого цуценя, поспішила до Ановара.

- Ановаре, подивися! У мене вийшло зробити бальзам за маминим рецептом, що покращує ріст і стан волосся! – гордо вимовляє мала, демонструючи собаку ближче.

- Бачу, Айлін. І результат теж, як у твоєї мами, коли вона його тестувала вперше. - сказав старий, кинувши спочатку усміхнений погляд на Нерісію.

- Ановаре, а я створила кілька барвників, теж за маминим рецептом! - підбігла друга дівчинка, піднімаючи вище різнобарвну тварину.

- Ти теж молодець, Айрін. – погладивши її по голівці, сказав Ановар.

- Дівчатка, я ж казала вам, що проводити експерименти в лабораторії можна тільки під моїм наглядом! – якомога суворіше вимовила Нерісія.

- Ну, мамо! - надувши губки, одночасно вигукнули пустунки.

В цей момент звідкись із саду долинув відчайдушний крик садівника. Почувши котрий, близнючки, спочатку хитро й розуміюче переглянулися між собою, а потім, подивившись на батьків та Ановара, лише невинно знизали плечима. Мовляв: «А що ми? Ми нічого!».

Від автора

Ну ось і все, любі мої читачі!

Сподіваюсь, що ця історія принесла вам задоволення і змогла хоч трошки підняти настрій у цей непростий для всіх нас час.

Вдячна за зірочки, які ви ставили кожній главі окремо! Буду також вдячна за лайк книзі в цілому, а також за репости та коментарі.

Найближчим часом планую викладати нову книгу. Підписуйтесь на мою сторінку, щоб дізнатись про що вона буде…

Дякую за увагу!