Глава 16

?…?)))!!!!…???..???))…..))????…)))……)))..)))))..))….))…)))).)..)))…….))))))))))))….)))))…))))))….).).!!!!)))!!!!!!!!!)))))))))??????)))))))))))))))))????))))!!!!))))))))))))))))))))))))))????)))))))))????)))))))))))!!!!!)))))))))))))))!!!!!))))))))))))))))))?????))))))!!!!!)))))…??…))))))))))…….)))))))))))))))))))))))))!!!!))))))??????.....))))))!…)..))))….)))))…))))))….).).!!!!)))!!!!!!!!!)))))))))??????)))))))))))))))))????))))!!!!)))))))..?)))))))))))))))))????)))))))))????)))))))))))!!!!!)))))))))))))))!!!!!))))))))))))))))))?????))))))!!!!!)))))…??…))))))))))…….)))))))))))))))))))))))))!!!!))))))??????.....))))))!…)..))))….)))))…))))))….).).!!!!)))!!!!!!!!!)))))))))??????)))))))))))))))))????))))!!!!)))))))..?

))….)))))…))))))….).).!!!!)))!!!!!!!!!)))))))))??????)))))))))))))))))????))))!!!!)))))))..?

Що?!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! Мені це почулось?

Ні не почулось, бо багато хто вже почав підходити і вітати нас із заручинами. Я мовчала з останніх сил, доки зал, не покинув останній гість.

- Як це розуміти, князю?! - схрестивши руки на грудях і постукуючи ногою, спитала я.

- Як те, що незабаром ми станемо чоловіком і дружиною, - незворушно так відповів Кремолл і продовжив. - В день вашого приїзду в замок Брінсток, підтвердилися мої здогадки про те, що легенди про вашу зовнішність - ніщо інше, як пустощі. А сьогоднішня реакція барона Фейкона, після того, як він побачив Вас, зайвий раз це підтвердила.

- Не бачу зв'язку! – скептично вимовила я.

- А зв'язок самий приямий: побачивши Вас вперше, я зрозумів, що не хочу втратити таку жінку, як це зробили мої попередники. Тому в день нашого знайомства я одразу надіслав листа вашій тітці з проханням дати згоду на наш шлюб. І ось сьогодні вранці від неї надійшла позитивна відповідь.

Стою. Розмірковую... Ну тітка!

- А моя думка Вас не цікавить, князю? – сердито питаю.

- Я розумію, що ця новина стала для Вас несподіванкою, Нерісіє. Тому я не поспішатиму з весіллям, але Ви залишитесь тут і у нас буде час дізнатися один одного краще…

Як великодушно…

- А якщо я все одно не захочу за Вас заміж?

- Упевнений, захочете! – рішуче заявляє Кремолл.

- І все ж? - не вгамовувалась я.

Після чого князь від душі засміявся і сказав:

- Бачу, що з Вами нудьгувати не доведеться, князівно. Давайте так, ми повернемося до цієї розмови за місяць, а Ви обіцяєте подумати над моєю пропозицією, домовились?

- Домовились. - витримавши тривалу паузу, все ж таки погодилась я.

А погодилася я лише для того, щоб закінчити розпочате і дізнатися, що ж сталося з батьками Дерека? Тим більше, обіцяти подумати – не означає погодитися вийти заміж. Хоча, щось мені підказує, що моя згода Кремоллу не потрібна, він жениться на мені і без неї. Тож у мене з'явився ще один стимул знайти розгадки минулого!

Коли повернулася до своїх покоїв, була вже пізня ніч, але Діна не спала і, як тільки я переступила поріг, кинулася до мене з розпитуваннями:

- Як же так, князівно! Це правда, що базікають на кухні про те, що Ви виходите заміж за князя Брінстока?

- Ні. Принаймні до моїх планів це не входить, Діно. - втомлено вимовляю я.

- Тоді, брешуть значить?

- Не зовсім…

- А що тоді? – не вгамувалася дівчина.

Розповівши Діні, як все було насправді, я лягла спати до неможливого втомленою.

Вже з самого ранку наступного дня, Кремолл почав втілювати в життя план, за допомогою якого, ми повинні були дізнатися один одного краще. Як тільки я прокинулась, мені принесли величезний букет квітів від князя з побажанням доброго ранку та запрошенням на спільний сніданок. Після сніданку було організовано екскурсію до міста біля підніжжя замку Брінсток. Я сподівалась, що ми поїдемо верхи і мені вдасться побачитися з Дереком на стайні. Але, коли я вийшла із замку, на мені вже чекала карета, а в ній Кремолл.

Брінсток виявився дуже гарним містом, у кілька разів більшим, ніж Моліверт. У ньому навіть був театр, а такою розкішшю могли похвалитися далеко не всі міста нашої імперії. Коли князь дізнався, що я була в театрі лише один раз, ще в дитинстві, пообіцяв, що вже сьогодні ввечері ми підемо на виставу. Коли повернулися в замок, у нас був спільний обід, потім Кремолл повів мене гуляти зимовим садом.

З тим, що князь уміє поводитись з жінками, не посперечаєшся. Він завжди був галантним, вгадував будь-яке моє бажання, але щось було з ним не так, чи зі мною... А можливо, справа в комусь іншому...?

Князь не залишав мене одну надовго і я розуміла, що побачитися з Дереком можна тільки вночі. Тому відправила Діну до будинку, де жили Дерек, Нод і Вардок із посланням від мене.

Ввечері після вечері ми з князем поїхали до театру. І хоч спектакль був дуже цікавим і за інших обставин, я би, безперечно, отримала від його перегляду величезне задоволення. Але, по-перше: мене вже почала турбувати надмірна увага з боку Кремолла, а по-друге: я все думала про майбутню зустріч із Дереком і тому хотіла якнайшвидше повернутися назад.