Глава 11

Кімнати, які були відведені для мене, вражали своєю вишуканістю. Меблі та решту інтер’єру виконано у блідо-лілових кольорах. Все продумано до найдрібніших деталей.
І знову до мене закралась думка, що ці апартаменти могли колись належати хазяйці цього замку, тобто матері Дерека. Можливо, це у мене вже нервове? Можливо, це моя бурхлива фантазія так розбушувалася?
Вечерю нам з Діною принесли прямо в спальню, а ось сніданок мені доведеться розділити разом з князем. Тому я швиденько прийняла ванну, повечеряла, та лягла спати, щоб гарненько виспатись перед завтрашнім днем.
Для сніданку з князем я вдягла: просту сукню темно-зеленого кольору, з глухим коміром і рукавами-ліхтариками. Діна зробила мені просту зачіску, хоча спочатку поривалася вигадати щось оригінальніше, як виявилось вона майстриня у цій справі. Але я її відрадила - не хочу, щоб князь раптом подумав ніби я переслідую якісь неоднозначні цілі у відношенні до нього.
До їдальні мене проводив дворецький. Сама я б в житті не знайшла дорогу в цьому величезному замку. Поки йшла розмірковувала про те, що це може стати проблемою. Адже, щоб побачити минуле мені треба: або потрапити у приміщення, де раніше сталась якась знакова подія; або доторкнутись до речі, яка енергетично заряджена і зберігає в собі пам'ять про минуле. Однак, враховуючи: масштаби замку, величезну кількість кімнат, і ще більшу кількість старовинних речей - завдання сильно ускладнюється.
Занурена в ці роздуми, я зайшла до їдальні, де на мене вже чекав князь Кремолл.
- Доброго ранку, князівно! - почав було натхненно він, але побачивши моє розгублене обличчя, поспішив запитати:
- Ви чимось засмучені? Можливо, Вам не сподобались ваші апартаменти?
- Ні, що Ви, князю! Мені дуже сподобалися кімнати, в яких мене поселили. І, взагалі, замок Брінсток незрівнянний. Я якраз хотіла спитати: чи може хто-небудь з ваших слуг організувати для мене екскурсію?
- Вважатиму за честь особисто супроводжувати Вас, Нерісіє. - відсовуючи для мене стілець, вимовив Кремолл.
На це я якось не розраховувала! Одна справа - слуга, у якого можна вивідати що-небудь корисне і зовсім інша справа - князь.
- Буду Вам дуже вдячна. - видавивши з себе посмішку, сказала я.
Під час сніданку у мене склалось враження, що мене розглядали під збільшувальним склом. Причому Кремолл робив це зухвало і відверто. Тому, коли подали десерт я вже була на взводі, а Кремолл немов забавляючись, почав розмову:
- Нерісіє, Ви довгі роки залишалися для мене загадкою.
- Чому ж? Дозвольте дізнатися.
- Ні для кого не секрет, що про Вас і вашу зовнішність ходять цілі легенди. Мені завжди було цікаво навіщо Ви це робили? Мені довелося бачити Вас одного разу, коли Ви були ще маленькою дівчинкою. Вже тоді було зрозуміло, що Ви виростите дуже вродливою. На підтвердження моїх слів зараз навпроти мене сидить жінка, яка здатна полонити будь-якого чоловіка.
Сиджу, мовчу, не знаючи, що на це відповісти. Швидше б закінчився вже цей сніданок!
- Ну що ж, нехай це залишиться вашою маленькою таємницею. У будь-якому випадку я дуже радий, що Ви прийняли моє запрошення, - якось хижо посміхаючись, вимовив Кремолл, а потім уточнив. - Ви готові оглянути замок?
- Так. - з готовністю відгукнулася я.
Після цього князь декілька годин підряд водив мене по коридорах замку, розповідаючи його історію. Я слухала уважно і водночас намагалась запам'ятати місцерозташування кімнат і залів, щоб в майбутньому в них не заблукати.
З усього побаченого мене найбільше вразила картинна галерея, де висять портрети представників роду Брінсток. Коли ми підійшли до картини із зображенням батьків Дерека у мене перехопило подих. Адже у Дерека з батьком одне лице! Дивно, як Кремолл не помітив цієї схожості в день нашого приїзду в замок? Особливо не затримуючись біля картин зі своїми родичами, він князь повів мене далі.
Повернулась я до своїх апартаментів з ще більшою упевненістю в тому, що вірогідність того, що мені вдасться тут що-небудь дізнатись - вкрай мала. Запрошення на вечерю від Кремолла я делікатно відхилила, сказавши, що погано себе почуваю.
Сама ж, дочекавшись ночі, та накинувши на себе завісу невидимості, відправилася обстежувати замок більш детально. Почала я з довколишніх залів і кімнат. Торкалась всього, що мені тільки попадалось на очі: статуетки, вази, скриньки. Проте жодного видіння з минулого це не викликало.
Мою увагу привернули двері з красивими різьбленими стулками з червоного дерева. Але вони виявились замкнутими та ще й на два замки: звичайний і магічний. Швидше за все за цими дверима знаходиться: або кабінет, або бібліотека. Треба буде обов'язково туди проникнути!