Глава 9

Простившись з рештою мешканців табору, ми вп'ятьох вирушили в дорогу. Але таким складом ми проїхали лише половину шляху. На одній із розвилок нас покинув Вардок: він поїхав у бік замку Брінсток із листом від мене. У посланні я сповіщаю князя Кремолла про те, що приймаю його запрошення на бал і прибуду незабаром. Дерек, я, Нод та Діна взяли курс на замок Моліверт.

Вчора після свята у таборі я довго лежала в ліжку і не могла заснути.  Врешті-решт, ухвалила рішення допомогти Дереку дізнатися, що трапилося з його батьками та знайти докази його походження. Але перед цим я хочу заглянути до себе додому – подивитися, як там справи. А заразом прихопити з собою пару суконь для бала, вистачить їм там просто висіти і припадати пилом.

Кордон князівства Моліверт ми перетнули ввечері. І, насамперед, попрямували на маяк до Ановара. Мені шалено захотілося його побачити! А ще запевнити, що зі мною все гаразд. Адже він, мабуть, єдиний, хто хвилюється та переживає за мене. Але, на жаль, його не виявилося вдома, а ми не мали часу його чекати. Тому я залишила Ановару записку з коротким переказом моїх недавніх пригод і в якій повідомила про плани поїхати на бал у замок Брінсток.

Потім ми зняли кілька готельних номерів у сусідньому містечку з Молівертом. Наразі я не хотіла з'являтися в своєму місті, навіть у якості служниці  Рими, щоб не привертати до себе зайвої уваги. Залишивши Діну в готелі, ми з Дереком і Нодом взяли в оренду карету і попрямували до замку Моліверт.

Коли приїхали до стін мого родового замку, була вже глибока ніч. Так і було заплановано, адже я не мала жодного бажання зараз зустрічатися з Таїрою і щось їй пояснювати.

За допомогою Нода і мотузок, ми з Дереком подолали високу кам'яну перешкоду. Нод залишився чекати нас в кареті.

Для того, щоб нас з Дереком не помітила охорона, я накинула на нас завісу невидимості і огорнула звуконепроникним каптуром. Дуже швидко ми добігли до високого дуба, гілки якого саме дістають до мого вікна.

Поки підіймалися вгору по дереву, мене не залишало почуття дежавю: не раз у дитинстві я користувалася цим деревом. Правда, у зворотньому напрямку, щоб збігати з-під домашнього арешту, а ось тепер дійшло діло і до таємного проникнення у власний будинок під покровом ночі. Дереку теж, мабуть, доводилося застосовувати подібний метод, тому що впорався він із цим завданням на відмінно.

Коли ми по гілці підібралися до вікна, мене насторожило те, що воно було чомусь незакрите. Хоча, можливо, поки мене не було у замку, хтось із слуг просто забув закрити його, коли прибирав у кімнатах? Дерек, відчинивши вікно навстіж, спочатку перестрибнув через підвіконня сам, а потім допоміг забратися мені.Опинившись у своїй кімнаті, я завмерла від шоку...

На тому місці, де колись стояло моє ліжко, а точніше ліжко моїх батьків, тепер височіло нове ложе. А на ньому спокійнісінько собі спали: тітка, її чоловік і, звичайно, їхній пудель. Але ліжко, це далеко не єдине, що Таїра змінила у кімнаті батьків. Вона змінила тут все! Все, що було для мене вкрай важливим.

- Вона таки це зробила! – гнівно прошепотіла я.

- Ви про що, княгине? – перепитав Дерек.

- Таїра переїхала до моєї кімнати, яка колись належала моїм батькам. А ще… Вона переробила тут… Все переробила… А це була моя остання фортеця! - говорила я сердито, принаймні, мені так здавалося.

В останній момент в очах сильно защипало і я почала схлипувати. Та чим більше  я намагалася себе стримувати, тим голосніше виявлялися мої емоції. Мабуть, Дерек від мене такого не очікував і явно розгубився.

 - Князівно, не плачте. Я вас прошу! - намагався привести мене до тями Дерек, але я продовжувала плакати. - Я прошу тебе, Нері…

Почувши це, я трохи притихла, а за мить розплакалася ще більше. Нері – так мене ласкаво називали батьки. Ковтаючи гіркі сльози, я відчула, як сильні руки обійняли мене за плечі і притиснули до грудей, а потім, ці ж руки, з ніжністю гладили моє волосся, поки я зовсім не заспокоїлася.

- Якщо хочеш, ми не поїдемо до Брінстока. Ти залишишся тут, щоб розібратися з тіткою. - вимовив Дерек, притулившись підборіддям до маківки моєї голови .

- Це вже ні! Надто багато честі для неї! Я не мінятиму наших планів. Вона ще встигне отримати своє… - рішуче вимовила я.

- Ну от, впізнаю княгиню Моліверт! – підбадьорливо проголосив Дерек. Потім, за допомогою пошукового заклинання, я знайшла кімнату в яку перенесли весь мій гардероб. Коли я взяла все необхідне, що мені знадобиться для перебування у замку Брінсток, ми з Дереком попрямували до чорного виходу із замку.

Але я була б не я, якби я так просто пішла, не зробивши маленької відплати. Залишивши Дерека з купою суконь та інших предметів жіночого туалету біля виходу, я повернулася до кімнати своїх батьків.

Спочатку я трохи почаклувала над волоссям Таїри, закрученим, як завжди в бігуді. І вже зібралась йти назад, але вирішила, що цього буде недостатньо, тому трохи змінила склад її крему для обличчя.

Замок я покидала із задоволеною посмішкою на вустах. Шкода тільки, що я не побачу реакцію тітки, коли вона завтра розкручуючи бігуді побачить, що їхня дія призвела до зовсім протилежного ефекту: волосся стирчатиме вгору так, ніби його пропрасували праскою. І сподіваюся, що новий колір обличчя їй теж сподобається, а саме – кричущо салатовий.