Розділ чотирнадцятий. Вирішальна куля.
Мені вже набридла така моя невдачливість. Я відчувала дивне змішання страху і злості та відчаю. Кожна моя втеча закінчувалась тим, що мене ловили й повертали до будинку Даміля. Я все ще не хотіла розуміти його впертість та тверда впевненість в тому, що я не зможу піти від нього. Я все ще плекала надії на те, що в його серці з'явиться милість до мене, адже у нього є молодша сестра, яка рано чи пізно може опинитись в такій же ситуації.
Та думки про мої страждання зникли, коли клуб «Багдад» наповнився напруженою тишею.
Я не знала чи відчуває Даміль мою тривогу так, як я відчуваю його спокій та рішучість. Він стояв переді мною, прикривав мене своїм тілом, утворюючи живий щит від тих, хто направив на нас свою зброю. Я впевнена, що він сміливо дивився в очі тому, хто тримав його під прицілом й продовжував розповідати, які брудні речі він збирається зробити зі мною.
– То, що скажеш, Оразов? – запитав Міран, задоволено посміхаючись. – Що ти зробиш? Що вирішиш? Чи варта вона твоєї смерті?
– Міран, а ти не подумав про Лейлу? – стримано відказав Даміль. – Що буде с твоєю сестрою, коти старійшини дізнаються про те, що збирається скоїти її брат? Чи зможе вона перенести такий сором?
– Твій брудний рот не повинен вимовляти ім'я моєї сестри! – прогарчав Міран. – Цього разу старійшини не будуть на твоєму боці! Цього разу вони підтримають Касимових, навіть попри неприязнь до їхніх сучасних бачень.
– Якщо ти хочеш помститися, – продовжив Даміль, ні на мить не розтискаючи своїх пальців. – Мстись мені, а не беззахисній дівчині, яка втрапила в пастку моєї помсти родині Касимових. І ти добре про це знаєш.
– Знаю. – погодився Міран. – Та мені байдуже на твою помсту. Головне, що ця дівка важлива для тебе настільки, що ти попри заборону старійшин та попри ризик смерті, прийшов на мою територію!
– Я прийшов за своєю нареченою, як повинен зробити будь-який чоловік.
– Такий мужній Оразов! Як завжди. – презирливо прокоментував Міран і веселим голосом звернувся безпосередньо до напруженої мене. – Лавіка, якщо ти вирішиш залишитись з твоїм викрадачем, то можеш не побачити свого батечка, який вже мчить сюди. Але якщо ти хочеш звільнитись від цих золотих браслетів, які на тебе надягли злочинним, – підкреслив він високим голосом, – методом, просто скажи про це і ми застрелимо лише Оразова.
– Ти не постраждаєш! – запевняв його голос, та в моєму серці він відкликався обуренням та прискореним биттям.
– Ти стримаєш своє слово, Міран? – запитав Даміль, на мить стиснувши свою руку сильніше, ніби фізично не погоджуючись з тим, що я можу обрати пропозицію брата Лейли.
– Ти за кого мене маєш? – вигукнув Міран. – Я тримаю своє слово! Я завжди тримаю своє слово!
– То дай слово, що ти та твої посіпаки й пальцем не торкнуться Лавіки. – продовжував впевнено вести перемовини Даміль, чим викликав в мені дивні гордівливі емоції та повагу.
– Не грай в принца моральності! – глузливо відказав Міран, та Даміль не збирався задовольнятись його мовчанням.
– То ти можеш дати своє слово? Ти можеш, закластися життям Лейли, що Лавіка повернеться до свого батька недоторканою, якщо я відступлюсь від неї?
– Я попередив тебе, щоб ти не згадував ім'я моєї сестри! – заревів Міран та за мить почав голосно сміятись. – Хай тобі буде, Оразов. Ти маєш моє слово! Відпусти Лавіку і вона зустрінеться з батьком цнотливою й недоторканою!
– Лавіка, – тихо звернувся Даміль, обернувшись до мене. Він дивився своїми темними очима в мою душу та на одну єдину мить посміхнувся куточками губ, ніби приймаючи спробу, заспокоїти мене. Та того спокою на який розраховував Оразов так і не виникло. – Щойно я відпущу твою руку, сховайся за диванами біля стіни та не смій визирати, щоб не відбувалось. Зрозуміла? – ні, я не розуміла його слів. Не тому, що не бажала цього, атому, що втратила можливість керувати собою. – Ти віриш мені, Лавіка? – пошепки запитав він.
– Так. – видихаю, ледь тримаючись за крок від божевілля та приреченості.
– Як довго ти будеш прощатися з Лавікою? Оразов, припини відтягувати мить! – пришвидшував Міран, глузливо змінюючи тональність свого голосу.
– Міран не відступиться від своєї помсти. – продовжив Даміль, підносячи мою руку до своїх губ. Сухий поцілунок залишився на кісточці вказівного пальця, обриваючи подих в легенях. – Ніхто з нас не зможе цього зробити. Я не дозволю йому скривдити тебе, але ти повинна вірити мені, Лавіка. Віриш мені?
– Вірю. – видихаю, коли з моїх вій зриваються перші краплини сліз.
А наступної миті почалось те, що я завжди осміювала у кіношних бойовиках, коли круті хлопці, захищаючи свою дівчину, кидались грудьми на нападників, не зважаючи на перевагу у їхній кількості та зброї. Не можу зрозуміти, що сталось першим. Чи то Даміль відпустив мою руку і штовхнув за диван, а сам розвернувся і почав відстрілюватись, чи то він спочатку зробив перший постріл, а потім відштовхнув мене, кидаючись у протилежну сторону, щоб відвести від мене шалені кулі.
Та я опинилась на підлозі і як обіцяла, втиснулась у стіну, притискаючи до грудей коліна і крізь сльози спостерігала за тим, що коїлось поряд. Кулі свистіли навколо, влучаючи у стіни та меблі, розбиваючи скляний посуд, пляшки з алкоголем та дзеркала на стелі та біля бару. Здригаючись від кожного влучання та дзвінких звуків, моє тіло тряслось від реальності жаху, в який я втрапила проти своєї волі.
Єдине, що втішало, я бачила крізь сльози, як Даміль швидко пересувався, використовуючи будь-які меблі, як укриття та витримано відстрілюючись від опонентів. Якби я мала змогу побачити все, що коїлось з нападниками, то могла б побачити, як точним пострілом Даміля його було знешкоджено. Можливо й другого з трійці наздогнала та ж доля та шалена куля точного пострілу, можливо.
Ті дві-три хвилини були пекельною вічністю. Хоча Даміль діяв швидко й рішуче, точно вираховуючи мить для свого контр відстрілювання, економлячи набої, та все ж не зміг обійти одну з куль. Він скрикнув від болю, коли куля влучила в його ліве плече. Припавши на одне коліно, Даміль притиснув руку до місця поранення, але не збирався зупинятись.
#1603 в Любовні романи
#787 в Сучасний любовний роман
#466 в Жіночий роман
владний герой_вперта героїня, викрадення нареченої, традиції та протистояння
Відредаговано: 27.08.2024