Розділ другий

Розділ другий. Фатальний вечір.

Головний клуб міста Н знаходився, як належить найкращим закладам розважального типу, на околиці. У глушині, на пустищі, якомога далі від вогнів нічного міста та пильності городян. На вигляд нічим не помітна сіра будівля складалась з двох корпусів і мала одну єдину вивіску з втраченою буквою на закінченні. Знаменита «Дерев'янка» тепер називалась «Дерев’ян», але це зовсім не відлякувало відвідувачів. 

Саме сюди злітаються всі хлопці та дівчата для відпочинку, танців та знайомств. Але з традиціями та звичаями місцевих чоловіків, особливої ​​популярності серед жіночої статі, які мали консервативних батьків чи пильних братів, клуб не мав. Дівчата приїздили сюди у двох випадках: маючи підтримку тих самих братів та їх друзів, або залишаючись вільним птахом, який не лякається ні заміжжя, ні сексу без зобов’язань. Та й хлопці в більшості своїй збиралися не для оглядин, а для розваг. Тому здебільшого у цьому клубі конфліктів не було.

Ми з Аселею були єдиними дівчатами в компанії вісьмох хлопців, які приїхали у нашому супроводі. Брати скликали своїх друзів і попередили, що ми – їхні сестри, і маємо повернутися додому в цілості та цілковитій безпеці. Тому за нами дивилися всі восьмеро і від цієї зайвої уваги гарних молодиків мене, якщо чесно, скручувало зсередини. А от Аселя була неймовірно рада тому, що має можливість пофліртувати без наслідків.

Якщо наші брати як і їхні друзі були вдягнені у зручний одяг, що складався в основному з джинсів чи штанів та футболок, то мені довелось відчувати дискомфорт від того вбрання, в яке мене вирядила Аселя. Вона звикла до яскравих образів, тому вирішила, що й мені доведеться трохи сяяти. Моя легка сукня з високою посадкою талії була рожевого кольору і мала кілька візерунків квітів з пелюстками усипаними паєтками, які відбивали світло. Добре що я змогла вмовити Аселю не взувати мене у підбори, а дозволити моїм ногам перепочити у м’яких чобітках схожих на балетки.

Поки ми проходили до свого куточка з м’якими диванами, я помітила кілька компаній, в яких також були дівчата, та все ж чисельність чоловіків переважала.

– Лавіка, глянь який гарненький! – Аселя потягла мене за руку і відверто вказала на чоловіка років за тридцять з неймовірно пишним русявим волоссям. – Такий вродливий!

– Асель, перестань так дивитися на нього! – я спробувала вгамувати запал кузини, яка поводилась далеко не порядно і змушувала мене червоніти за нас обох. – Ти нариваєшся на неприємності. І брати не будуть раді цьому. – Аділь і Айрат йшли попереду нас і не встигли помітити неналежної поведінки їх молодшої сестри.

– Ну погодься, що він гарний. – простогнала Аселя, притискаючись щокою до мого плеча.

– Погоджуюсь! – киваю їй і ми починаємо голосно сміятися, викликаючи незадоволення на обличчях братів, які вже зрозуміли що з нами коїться.

– Пішли танцювати? – запропонувала Аселя, замовивши братам газовану воду з полуничним смаком та якихось смаколиків на їх розсуд. – Пішли! Така пісня весела! – арабські мотиви дійсно викликали бажання порухати стегнами, тому я не мала наміру супротивитись і встала з дивана, на якому вже пригріла місце.

– Щоб я вас бачив! – гаркнув Айрат, насупивши брови. – Селя!

– Так-так, – відказала вона, – ми будемо ось тут!

Відійшовши від нашого столика на пів метра, ми з кузиною почали рухатись у музичному ритмі, копіюючи одна одну, то тримаючись за руки, то кружляючи навколо одна одної. Аселя не мала наміру прислухатись до застережень братів, які проінструктували нас перед входом до клубу, і діловито вистрілювала очима наліво і направо. Вона була кокетливою й органічною у підлітковому флірті, тому привертала до себе погляди чоловіків, які наважувались надсилати їй повітряні поцілунки.

– Гей, красуні! – вигукнув хтось з молодиків, які танцювали в невеличкому колі поряд з нами. – Давайте разом танцювати!

– А давай! – погодилась Аселя, під мигнувши мені. Та не встигла вона зрушити з місця, як і я не встигла стримати її, як поряд з нами з’явився Айрат.

– Гей, ти сам! Не лізь до них! – рикнув він, насупивши свої брови. – Гей, не дивись на них! – пригрозив брат іншому молодику, який не зміг одразу відвести погляду від маленької красуні. Ми з Аселею хихотячи, посунулись на кілька кроків в бік нашого столика, не маючи бажання бути свідками чоловічої розмови. 

– Селя, йопт! – зітхнувши, Аділь незадоволено похитав головою і вже за мить, заграв бровами та розкинув руки в сторони. Він почав танцювати навколо нас, копіюючи ритми боксерів на рингу та помахав друзям, які невдовзі приєднались до його граціозного танцю.

Ми насолоджувались веселощами та відчували себе захищеними поряд з красенями, які попри різницю у віці з нами, поводились розкуто та підтримували наш настрій своїми запальними танцями та розмовами.

Вечір плавно переходив у ніч. Спиртних напоїв на нашому столі не було, як і не було курців серед друзів Аділя та Айрата, ім’я яких я не могла запам’ятати. Тому веселощі були справжніми, непідробними та живими. Друзі наших братів виявилися досить скромними та приємними хлопцями. Комунікабельні, освічені, тактовні, наскільки я можу судити. Одні успішно працювали, інші вчилися, а кілька вже встигли стати молодими батьками.

Аселя як заводна дзиґа, те й робила що танцювала, запалюючи собою все довкола. Вона була маленьким центром постійної уваги чоловіків, які зацікавлено спостерігали за нею. Я не могла похвалитися таким же темпераментом, але намагалася не порушувати прекрасний настрій сестри та наслідувала її. Ми копіювали рухи один одного, а коли до нас приєднувалися брати та їхні друзі, то танці ставали більш кумедними та складними.

– Лавіка, на тебе дивиться один красень! – Вигукнула кузина, обійнявши мене за шию. – Я його помітила, ще коли ми увійшли до клубу. І він постійно повернутий обличчям туди, де знаходишся саме ти!