Pov Каріна
Коли я прокинулась в голову лізли думки: «Як там Захар?», але я наполегливо їх відганяла. Я не хочу думати про нього! Це не та людина за яку потрібно переживати! Потрібно зайнятися чимось, щоб відволіктись. Сьогодні, Катя вирішила піти в крамничку, а я вдома. Прибирання – найкраще заняття, щоб забути всі турботи. Великою помилкою було розпочати з гостьової кімнати. Тут все пахло ним. Коли прибирала ліжко, зарилася носом в наволочку. Та що зі мною? Різко підскочила і вирішила викинути це все. Зібравши все в сміттєвий мішок, вийшла на вулицю і впала.
-Та що б тебе… - крикнула і обернулася в бік дверей. Ледь не луснула від сміху. На килимку, згорнутий в клубок, спав Захар. Я підвелась на ноги, швидко викинула все і повернулась в дім. Хлопець того не помітив і дальше спав. Нервово хмикнувши, я продовжила прибирання. Чому він тут? Мабуть тому, що немає куди йти. Так пішов би в парк, де його найшла Катя. Та ну, ти ж не проти… Маразм підкрався непомітно. Так, прибирання. Що він робить зі мною? Мені це не подобається. Після годинного прибирання в будинку, вирішила приготувати щось. З музикою це завжди веселіше. Мій вибір впав на «Jason Derulo - Take You Dancing». Підспівуючи, я кришила всі інгредієнти на суп, почистила картоплю для пюре і відбивала м'ясо на відбивні. Коли все було готово, я вирішила подивитися телевізор. Всівшись на диван з цукерками, я перемикала канали. Коли неочікувано подзвонили в двері, я здригнулася і пішла відчиняти.
Pov Захара
Шия болить нереально, голова тріщить, а в тілі неприємний холод. Я підвівся і думав, що ж мені робити? Потрібно назад потрапити в будинок і виграти довіру Каріни, але як? Я вирішив подивитися, що твориться в будинку. З вікна, що веде на кухню, я побачив її. Каріна щось готувала і підспівувала музиці. Вона виляла стегнами в такт і крутила головою. Я замилувався нею, але вмить прийшов в себе. Підбіг до дверей і довго не наважувався дзвонити, але в голову прийшовплан і я натиснув на кнопку.
Pov Каріна
-Чого тобі? – агресивно запитала я.
-Ну-ну, не гавкай красуне. – спершись об косяк нагло промовив Захар.
-Повторюю питання. Чого тобі?
-Взагалі, хотів поговорити, але відчувши аромати, що линуть з кухні, - він облизався, як кін і ковтнувши подивився на мене своїми великими очима – дуже захотілось поїсти.
-А з чого ти взяв, що я буду тебе годувати? – не дала йому пройти я.
-Нам потрібно поговорити, - посерйознішав він – це на рахунок твоїх вчорашніх слів.
Я голосно видихнула і пропустила його, вказуючи поглядом на кухню. Він сів на стілець і кидав погляди то на мене, то на їжу. Я закотила очі і взявши тарілки, наклала нам пюре, відбивну та салат. Хлопець аж повеселішав і кинувся мені допомагати. Якби зайшов хтось з посторонніх, подумали б, що ми парочка… Стоп! Каріно, не про те думаєш. Давши йому поїсти, я непомітно милувалась, як він з захватом їсть. Одна сторона впевнювала мене, що це через те, що йому реально подобається, а інша, що це просто стан ефекту, адже вчора він їв перловку.
-Не ображайся, але сьогодні набагато смачніше ніж вчора.- доївши все до останньої крихти промовив хлопець, на що я лише хмикнула.
-Рада чути, але нам потрібно повернутись до розмови. – серйозно мовила я.
-Я всю ніч думав. – почав Захар і відвів погляд у вікно – Ти була права, я не маю чим похвалитися в житті. Батько реально обкрадав лікарні для свого блага, а найгірше, що я все знав і нічого з цим не робив. Для нашої сім’ї нормально, що гроші на першому місці і це я зрозумів лише вчора. Зізнаюсь, я хотів знайти тебе і здати поліції, але я не впевнений кого б заарештували тебе чи мене. Каріно, - хлопець підійшов до мене і дивився прямо в очі – я знаю, що це дивно, але я прошу в тебе допомоги. Тільки ти здатна мене змінити і тільки ти навчиш мене не бути корисливим…
Я не знала, що й казати. Він дивує мене з кожним разом.
-Добре, але мені треба подумати… - спантеличено відповіла я – Ти залишайся тут.
Я взяла телефон і вибігла на вулицю. Лише одне місце і лише одна людина допоможе мені.
Pov Захар
Я вперше відкрився комусь. Не кажу, що інтроверт, але так відверто і щиро говорив вперше. В голові каша, а на душі пусто. Тільки зараз розумію, якою був сволотою. Хочеться напитись. Шукав в шафках на кухні – алкоголю немає. Сів на плитку в кухні і знову поринув в роздуми. Я радів, що Каріна слухала і навіть співчувала поглядом. Ця дівчина кожного дня різна і мені все більше хочеться її пізнати. Вона заворожує і я одразу згадав поцілунки. Вони також були різні. Її очі. Вони також кожного разу виражають різні емоції.
-То Снігова Королева впустить мене в свій дім? – усміхаючись запитав я.
-Засранець! Яка я тобі Снігова Королева? - склавши руки на грудях обурено мовила дівчина – Зараз я тобі покажу.
Каріна набрала стакан води. Я спершу не зрозумів навіщо, але потім коли був уже мокрий, до мене дійшло. Я також набрав води і облив Каріну. Наче малі діти, ми бігали по будинку і обливалися. Забігши у вітальню, я повалив дівчину на підлогу і почав лоскотати. Вона сміялась і благала припинити, але я продовжував.
-Що за потоп? – почули ми голос Каті – Каріно, що тут від… - вона застигла при вході і дивилась на нас - …бувається?
-Це не те, що ти подумала. – виправдовувалась Каріна і пробувала встати, але я їй не дав.
-Ну, ну. Так, я піду в магазин, а ви тут завершуйте і за прибирання. – дівчина пішла і коли виходила тихо сказала: - А казала що не пустить, ото наївна… - можливо Каріна не почула, бо ніяк не відреагувала, але я почув і посміхнувся.
-Встань з мене, а то задусиш і будеш сам прибирати.
-Аргумент. - я піднявся і подав Каріні руку. Через 15 хвилин ми повитирали все і переодягнулись в сухий одяг. Прийшла Катя і ми пообідали. Старша сестра кидала допитливі і єхидні погляди на молодшу і вони переговорювались поглядами. Я нічого не зрозумів, але це 100% про мене. Потім ми разом подивилися фільм, поговорили. Вони розказали щось про себе, я про себе і ми повечерявши, розійшлись по кімнатах. Я ліг на ліжко і поринув в роздуми. Щось я останнім часом багато думаю. Дивно, але дівчата нічого не казали про своїх батьків. Може посварилися? Не знаю. Але мені точно потрібно виграти довіру Каріни і змінитися…