Глава 1

2 роки потому...

Вже 2 роки я працюю з Ярославом Романовичем. Так, я погодилась на його пропозицію. Мені б не хотілося щоб ще хтось так страждав як страждаю я. Мене пів року навчали бойовому мистецтву, гімнастиці та правильній поведінці. Як виявилося Ярослав( він просив його так називати) мав цілу таємну фірму, яка бороться з корупцією і за життя багатьох хворих людей. Звісно тоді мені було 18 і трохи важко було адаптуватися до такого життя, але я змогла. Ці тренування врятували мене з важкого стану і зробили з мене холодну до деяких людей. Ви спитаєте, як на це реагує моя сім'я? Насправді з сім'ї у мене лишилась старша сестра Катя , якій 26 і вона спершу була категорично проти, але вже змирилась з цим. Мама і тато загинули в той самий рік що і молодша сестра( Аня, батьків звали Павло та Таня) вони їхали зимою з кладовища ( прибирали на могилі Ані) була сильна злива і тато не справився з кермом і вони загинули тато на місці, а маму пробували врятувати лікарі та нічого не вийшло. В той день я і погодилась на пропозицію Ярослава. Одже за мною вже більше ніж 36 завдання. Катя не дуже хотіла, щоб я ціле життя цим займалась і цитую:« Тобі потрібна нормальна робота. Та і в кінець кінців, як же особисте життя? Будеш одружуватись в 40? А діти?». Я також думала подавати в відставку, бо так продовжуватись ціле життя не може.

Я прокинулась зранку о 8:30. Потягнулась і пішла на водні процедури. Сьогодні я мушу поговорити з Ярославом. Тому після ванної я помчала в кімнату. Відкрила в шафу і обрала чорний костюм в вертикальну полоску і білу сорочку, взула білі кеди, розчесала волосся, зробила легкий макіяж і побігла на кухню. Зробила бутерброди і каву, поснідала. Катя працює у нашому сімейному квітковому магазині, тому виходить на роботу коли захоче, а вона в мене сплюх тому це може статись біля 11-14 години дня. Я тихо забігла в її кімнату поцілувала в лобик і побігла до своєї машини. Я сіла в свій Mini Сooper, який подарували мені батьки на 18 річчя( це було до тих страшних подій, 28 червня). Помалу я доїхала до нашого офісу. Ну як офісу, до дому Ярослава. Привітавшись із своєю подругою Оленою на «рецепції», побігла в кабінет начальника.

- Ярославе Романовичу, можна?
- Так, так Каріно заходь. Тут якраз є нове завдання.
- Добре, я хотіла поговорити ще про дещо.
- Хочеш у відставку? - невідоиваючись від документі запитав начальник
- Я.... А звідки ви? А забула що ви все і про всіх знаєте.
- Не в тому справа, – обернувшись до мене промовив він – Це, можна сказати, видно по твоїх очах. Ти молода, красива і здібна дівчина. Я розумію що ти мусиш в майбутньому мати постійну роботу та і сім'ю врешті решт. Отже після цього завдання можеш іти. Але є одна умова. Ти нікому і ніколи не розкажеш про цю фірму.
- Добре, я вас зрозуміла і дякую вам за розуміння. Отже завдання.
- О так. Ось у цього чоловічка, – він подав мені досьє,–сьогодні відбудеться вечірка-маскарад на якій він, своїй колишній зробить пропозицію. Тому купив дуже дорогу каблучку. Вловила?
- Так, вкрасти каблучку, - як можна робити пропозицію своїй колишній? Настільки тупого вчинку в житті не бачила та й не чула- добре, я ознайомлюсь з інформацією.
- Добре, Олена тобі дасть запрошення і також сходиш в гардеробну і візьмеш сукню, туфлі, прикраси, а особливо маску.
- Я зрозуміла, добре тоді до побачення.
- Папа.
Я побігла до Олени, та віддала мені запрошення, ми ще трохи поговорили і тут вона побачила досьє.
- Ого, нічого собі красунчик,- подивилась на фото вона- шкода що така скотина.
- Ага, все, дякую за каву, я погнала, па.
- Па, удачі на завданні.
- Дякую.
Прийшовши в гардеробну, де знаходиться просто все, я перейшла в відділення з вечірніми сукнями. Обрала обтягуючу синю сукню, яка має розріз на правій нозі і такого ж кольору маску з срібною плоскою навколо, срібні туфлі, кольє та срібну сумочку. Все образ зібраний. Чекаємо до 18:00, щоб поїхати на завдання. За цей час беру досьє і вивчаю мою «жертву».

Pov Захар

Сьогодні, має статися те, чого так чекали мої батьки. На вечірці, в честь мого повернення з Америки. Я навчався там протягом п'яти років, через те, що син впливового бізнесмена і я мушу відповідати його статусу та статусу нашої сім’ї. А головна подія – моя пропозиція Мар’яні. Для мене цей шлюб нічого не означає, а от батькові, точніше його фірмі, це дуже вигідно. Чи відчуваю я щось до неї? Колись у нас були стосунки, але вони базувалися лише на симпатії. Звичайна, тупа блондинка з багатим татусем. По домовленості з батьками, шлюб буде тривати максимум два роки. Одразу з аеропорту я поїхав на примірку костюма. Моя мама постаралась і я був одягнений  в синій смокінг, білу сорочку і синю з золотим маску. На сам захід приїхав одним з перших і побачивши заклопотану маму, направився до неї.

-Привіт, мамо- привітався я і поцілував її руку.

-Бачу костюмчик підійшов?- запитала мати, поправляючи бантик.

-Звісно, я ніколи не сумнівався в тобі.

-Каблучка де?- вже серйозно запитала вона.

-В кишені.

-Не загуби. Батько довго працював для того, щоб придбати її.

-Знаю я його роботу,- випрямившись, усміхнувся я- Що цього разу обікрав? Лікарню? Кампанію по підтримці самотніх мамаш? Чи…

-Не маю поняття, але загубиш або не виконаєш умов, батько забере у тебе все твоє майно і будеш сам виживати.- перебила мене ненька.

-Але ж, моя улюблена матуся не залишить мене самого?- пригорнувся я до мами.

-Ні, мамуся підтримала татуся, щоб все пройшло ідеально.

Ще трішки поговоривши з мамою про Америку, я вирушив на дослідження маскараду. Людей вже зібралося чи мало, тому підморгнувши деяким дамам, я підійшов до фуршету. Взявши бокал з віскі, я розвернувся і побачив дівчину, яка зайшла в зал по сходах. Замилувавшись її красою, почав відверто її розглядати. Сукня, прекрасно облягала її струнке тіло, а розріз показав її струнку ніжку. Розкішне каштанове волосся, спадало на один бік, а усмішка зачаровувала. Не роздумуючи, я попрямував до неї.