Пролог

Я тільки вийшла з кладовища. Ніколи не думала, що таке станеться саме зі мною. Моя молодша сестра вчора загинула через важку хворобу, а їй було лише 15. Вона мріяла про вступ в коледж і кар'єру акторки. Та не здійснилася її мрія.
Я не бачу куди іду через сльози. Чому саме вона? Людина, яка була найдорожчою для мене. Я вирішила трохи заспокоїтися і сіла на лавочку. Глибоко вдихнувши і помалу видихнувши, я глянула на небо. Воно було заповнене хмарами і скоро мав початися дощ. Як доречно, саме під мій настрій.
Не знаю скільки я так просиділа, але розпочався дощ. З початку він був дрібним і я не звертала уваги. Та він все набирав обертів, але мені не хотілося йти додому або ще кудись, тому я продовжувала сидіти. Раптом, до мене підсів чоловік років 35-40 і накрив своєю парасолькою.
- Не варто настільки юній дівчині сидіти під такою зливою,– почав він- Якщо звісно нема до кого йти.
- Насправді, ви праві, після втрати рідної мені людини, я взагалі не знаю, що робити далі.
- Знаєте, а я можу допомогти,-
Я сумно усміхнулась. Чим мені тепер поможеш? Я не маю заради кого або чого жити. - Я хочу запропонувати вам роботу, Каріно.
- Звідки ви знаєте, як мене звати?
- Я знаю все і про всіх. Мені відомо, що вчора ваша сестра померла через порок серця, ви 2 роки пробували щось зробити, та все було марно. Тому, я хочу вам запропонувати таку альтернативу. Ви будете обкрадати корупціонерів, олігархів та інших людей, які нечесно гребуть гроші. Я знаю що ви хороша людина і не захочете займатися таким, але ви будете мов Робін Гуд. Красти в багатих(які забирають гроші, де тільки можливо, в тому числі і в лікарнях) і віддавати хворим людям та дітям, яких ще можна врятувати. Тому, тримайте мою візитку та зателефонуйте коли вирішите. Парасольку я вам також лишаю, я недалеко живу.
Він пішов, а я погрузилася в роздуми. Що ж мені робити?