Розділ 5 Підготовка до Великого змагання

До кінця семестру залишилось зовсім мало часу, а викрадача оцінок так поки і не знайшли. На носі було Велике змагання, яке щорічно проводились серед команд з учнів, і Ельвіра хвилювалась, адже це було для неї перше серйозне змагання, до того ж її обрали капітаном команди "Непереможні", а це ж величезна відповідальність!
Словом, останніми ночами Ельві погано спала, а вранці мала темні кола під очима, які вдало ховала під шаром магічного макіяжу, була заспана та не в гуморі. В такому стані злої панди вона сама собі не подобалась, тож вирішила взяти себе в руки, ну і трішки вдатися до магії. А для цього кожного ранку вона заварювала собі смачний чай з м'ятою, мелісою та малиною, іноді замість малини кидала сушені суниці і дрібку магічного порошку, що приємно виблискував на сонці. Цей порошок надавав впевненості, віри в себе, словом і до магічного психолога не ходи!
Від природи Ельвіра була лідером у всьому, тож налаштувалась тільки на перемогу, і свою команду почала мотивувати на змаганнях перемогти та прийти до фінішу першими. Тим паче, як Ельвірі розповіла матінка, що приїхала її провідати, тітка Ельві Вайнона Могутня колись теж тут навчалась, була лідером команди "Неприборканий вітер", яка здобула вражаючу перемогу над суперником, здобувши рекордну кількість балів. Варто зазначити, що і досі ніхто не зміг побити цей рекорд.
До команди "Непереможні" входила Ельві, її друзі перевертень Макс, світлоносець Бетсі, зелений дракончик Тоні, русалка Ізабель, а зовсім нещодавно до них приєдналась відьмочка Кейтлін. Головними суперниками для "Непереможних" Ельвіра з друзями вважала команду сирени Олівії Хейгл "Нестримні хвилі". Олівія була харизматичною красунею та за сумісництвом лідеркою школи Невер форгет. Вона мала дуже коротку стильну зачіку та майже прозорі сіро-зелені очі, що ще більш підкреслювали її темне волосся та смагляву шкіру з красивою шоколадною засмагою. І, як це часто буває, лідерка школи мала декілька вірних друзів та паскудний характер. Олівія зі своїми подружками зіпсувала нерви чи не половині магічної школи.
Олівія та Ельвіра не були в дружніх відносинах, адже сирена ставилась до Ельві, як до суперниці, і періодично її діставала та підколювала (правда без магії, в школі це було суворо заборонено).
І ось настав останній день перед самим Великим змаганням. Ельвіра з друзями сиділи біля озера, що знаходилось на території школи та розмовляли. Водойма називалась Прозора краплина, і дійсно вода в ній вражала своєю чистотою та кришталевою прозорістю.
Розмова велась про підготовку до завтрашньої події. Друзі навмисне озирнулись на всі боки аби бути впевненими, що їх ніхто не підслуховує.
- Порядок,- задоволено промовив перевертень Макс, закінчивши принюхуватись чи немає часом поряд чужого запаху. - Можна говорити.- Додав він.
- Просто чудово,- задоволено промовила Ельвіра.- Що ж розпочнемо!
І друзі почали ділитись кожен своєю стратегією перемоги. Уважно вислухавши всіх, Ельвіра задумалась.
- Щоб все було чесно, давайте проголосуємо,- нарешті промовила дівчинка-дракон.
- Чудова ідея, Ельві,- підтримала подружку Бетсі.- Будемо голосувати анонімно чи відкрито?
- Краще анонімно,- несміливо запропонувала новенька в компанії відьмочка Кейтлін.
- Я за,- промовив дракончик Тоні.
- І я за, - підтримав Макс.
Вирішили голосувати анонімно. Кожен написав ім'я того з компанії, чия стратегія успіху на змаганні була на його погляд найкраща.
Несподівано виграла пропозиція відьмочки Кейтлін. "Непереможні" почали більш детально обговорювати стратегію, уважно слухаючи один одного. Та, на жаль, не лише члени команди чули всю розмову, а й дивна істота з зябрами, що сховалась тихенько за каменем у воді. Це був Філдс, дивне водяне створіння, схоже на гібрида риби та жаби. На нього було накладене спеціальне закляття невидимості, тож команда і не помітила присутності шпигуна. 
Філдс збирав інформацію для команди сирени Олівії.  Був тут ще один шпигун, що хотів почути важливе для виграшу команди водяних змій "Отруйні і привабливі", та Філдс швиденько з ним розправився ще до приходу "Непереможних", прогнавши невдаху геть. Коли слизький хвіст горе-шпигуна зник з горизонту, вірний слуга Олівії причаївся за каменем та почав чекати на команду Ельвіри, що як йому було сказано, повинна була зібратись зовсім скоро біля озера.
І він таки дочекався! Філдс почув все, що йому було потрібно, тож, задоволено посміхнувшись усмішкою піран'ї, яка добре посмакувала здобиччю, гібрид риби та жаби пірнув у воду та поплив до Олівії Хейгл, яка чекала його на іншому кінці озера, сховавшись під розлогою вербою.