Розділ 1 Знайомство з Ельвірою з роду Золотих драконів

Маленька Ельвіра з роду Золотих драконів дуже переживала перед першим днем у школі. Завтра мало бути свято першого дзвоника в елітній магічній школі Невер форгет, і дівчинка-дракон відчувала тремтіння в лапках з міцними кігтиками. До того ж рівно шість років тому вона вилупилась з яйця, тобто подвійне свято.  Її мама, фіолетова жінка-дракон Беатріс, Тріша, як її всі називали, не могла залишити це без уваги, тому на завтра було заплановане гучне святкування в їх родовому замку, а потім Ельві мали відвезти в шкільний гуртожиток, де вона б жила на період навчання. Як же дівчинка не хотіла їхати з дому, який так любила!
Ельвіра сиділа в себе в кімнаті в їхньому високому родовому замку, сумно склавши за спиною крильця, і дивилась у кругле віконце. З нього відкривався просто неймовірно красивий вигляд на гори, що поросли зеленими деревами та кущами. Внизу неподалік замку виднілось велике блакитне озеро, які жителі їхньої країни Кайледонії називали Морське око, бо вода в ньому була прозора, як сльоза.
Ельвіра з роду Золотих драконів була дуже красивою дівчинкою- мала золотаве довге волосся, що гарними хвилями спадало  вниз, смарагдові великі очі, рот-бантиком. Після перетворення ж вона ставала зовсім іншою- невеличкою дівчинкою-драконом фіолетового кольору з фіолетовим довгим волоссям, як мама Тріша, мала зелені очі, якій їй дістались від золотого дракона тата Лайон9ала Говарда III, що був могутнім золотим драконом.
Якщо брати всіх драконів, то, на скільки знала Ельві, золоті були наймогутніші, їх луска переливала золотом, вони мали міцні лапи та гострі кігті і найкраще могли поглинати магічну енергію природи, як і коти, та використовувати її для збирання в своєму лігві, тобто родовому замку, незліченних багатств. Ще таточко вмів плюватись вогнем та кислотою і заморожувати своїм подихом, мамуся ж, всіма шанована Тріша, вміла зчитувати минуле та майбутнє, доторкнувшись до чогось та мала дуже гарний потужний хвіст. Лише золоті дракони могли перетворюватись на що і кого завгодно. Ці всі риси успадкувала і маленька Ельві та її брат Едвард, старший від неї на два роки. Тому її рід був дуже багатий, і вони не знали ні в чому відмови.
Так сталось, що в їх країні священною твариною.були коти, що теж, як і золоті дракони, могли поглинати та перетворювати магічну енергію з природи. Чотирилапі пухнастики були всюди, і їх не можна було чіпати чи вбивати, це каралось смертною карою. А слідкували за порядком в їх країні драконіди- ряд ведиких літаючих рептилій, що мали чотири кінцівки, дві ноги та два крила. Не дивлячись на фізіологічну схожість, дракони та драконіди відрізнялись між собою- дракони більш керувались інстинктами, були більшими, потужнішими, багатшими, драконіди мали інтелект та здатні були розмовляти, але були менш могутні. Можна сказати, що драконіди та дракони були схожі між собою, як коти та леви.
Країна, де жила Ельвіра зі своїми рідними, називалась Каледонія. Це була процвітаюча розвинена країна, адже їх правитель, золотий дракон Лаурус Гарольд V, любив технологічний розвиток. Це був могутній величезний дракон, що доводився двоюрідним братом таткові Ельвіри. Він мав дуже вродливу дружину, золоту дракониху Каміллу, що славилась своїм гострим оком, красою та хитрістю.
Прогрес в Каледонії сягнув настільки, що вже навіть в школах була електронна система запису оцінок і велись спеціальні електоронні журнали. Також всюди їздили електронні машини, де гордо сиділи заможні дракони з сім'ями, що могли собі їх дозволити. Нащо драконам машини, запитаєте ви? Незручно постійно перетворюватись на драконів, на машині зручніше було дістатись до потрібного місця, до того ж престиж!
Також останнім часом популярним стало спілкування через спеціальні магічні екрани, що мали вигляд звичайних дзеркал різної форми. Якої саме форми буде магічний екран, овальної, прямокутної, круглої чи трикутної, вирішував кожен дракон. Простим клацанням пальців та слова "Комунікація!" звичайне на вигляд дзеркало перетворювалось на магічний екран. Тато з мамою і Ельвірі пообіцяли подарувати таке завтра, на День народження.
Маленька Еллі дуже тішилась з цього, адже за допомогою цієї високотехнологічно- магічної штуки вона зможе спілкуватись з рідними, коли житиме в закритій магічній школі- в Невер форгет дітей дозволялось відвідувати раз на два тижні на вихідних.
Головою міністерства розвитку магічних технологічних був тато Ельвіри Лайонал, що лишень вилупився з яйця, а вже заходився проводити всілякі експерименти.
Вранці 1 вересня 3047 року (так-так, в магічній країні Каледонії був свій відліу часу) Тріша власноруч одягла маленьку Ельвіру в білу блузку та темну спідничку, почепила на голову донечки два білих красивих банти, заплівши густе волосся пшеничного кольору в два високих хвости. На ноги вдягла білі гольфи та чорні акуратні черевички-лофери (виявляється, дракони теж знаються на моді!). Останнім штрихом став великий букет білих лілій, що так обожнювали дракони. Квіти дівчинці тицьнув в руки розчулений татусь зі словами:
- Донечко це тобі!
 Лайонал в душі зронив не одну сльозу, бо був вельми сентиментальним. Братик Ельвіри Едвард, вже третьокласник, стояв з таким виглядом "швидше вже", жуючи магічну гумку, смак якої з часом не втрачався, а навпаки ставав все кращим. Зараз Ед із задоволенням жував гумку зі смаком кавуна.  Ельвіра вдягла великий фіолетовий рюкзак, і вся процесія вийшла з кімнати малої. Сім'я Лайонала Говарда III спустилась крутими сходами вниз, сіла до автомобіля, який поважно повіз їх до елітної магічної школи Невер форгет.
Ця закрита елітна школа знаходилась за містом поруч з лісом, і про неї ходили різні чутки, переважно хороші, але подейкували, що деякі дивні речі відбуваються в школі- хтось змінював оцінки учнів, відмінникам ставлячи погані оцінки, а двієчникам- хороші. Це неподобство тривало з кінця того навчального року, і ніхто не знав, хто ж за цим всім стоїть.
Татко та мама Ельвіри теж колись навчались тут,  і тут же і познайомились. Крім драконів, в школі навчались вовкулаки, вампіри, відьми тощо.
Спочатку все було добре, знайомство з однокласниками та поважною вчителькою місіс Семюелс пройшло вдало, всі першокласники з цікавістю поглядали один на одного, а потім перезнайомились між собою. Та на одній з перерв стався неприємний інцидент, що ледь не довів Ельві до сліз.
А сталося це так: на перерві Ельвіра випадково налетіла на хлопчика, свого однокласника Макса- перевертня. Той вищирився на неї:
- Куди преш, луската ящірка?
- Я випадково,- промовила спантеличено дівчинка-дракон. З нею в замку ніхто ніколи так не розмовляв.
- Очі роззуй, мала скалка!- промовив Макс, показав дівчинці язика, розвернувся і побіг кудись собі.
Ввечері Ельвіра прийшла засмучена в кімнату. Бетсі одразу ж зрозуміла, що щось сталось, тому вона запитала:
- Ельві, що трапилось? На тобі лиця немає.
- Та Макс, мій однокласник-перевертень ображав.
І Ельвіра все розповіла подружці. Та втішала її як могла. Потім Ельвіра взяла віолончель, і дівчатка вийшли на балкон.
Вечорами Ельвіра грала на віолончелі різні мелодії на балконі її з сусідкою Бетсі кімнати. Ця гра нагадувала Ельві її дім, за яким вона спочатку сильно тужила, а потім поступово почала звикати до нового оточення. Бетсі завжди з насолодою слухала щемливі мелодії, які оживали на витонченій віолончелі під вмілими пальцями Ельвіри.
Цього разу дівчинка-дракон грала сумну мелодію, виплеснувши в гру всі свої емоції. І їй стало легше. Ось вона, цілюща сила музики!