Єпілог-1 - версія від 28.06.2020

Корсика, незабаром...

Скелясті острови Кіклади розсипалися в блакитних водах Егейського моря, наче камінці гальки, кинуті гігантською рукою. У цих місцях зароджувалися стародавні міфи й легенди, і тепер острови були Меккою для любителів старовини. Говорили, що творцем міста Аяччо був Аякс, грецький силач і неприборканий і гордий герой, що йде не тільки проти волі людей, але і проти волі богів.
- Дуже символічно. – Прошепотіла я, хапаючись руками за скелю, щоб піднятися на самий верх. Я тільки сьогодні вранці прилетіла на цей остров з Лондона. І, здається, я привезла шматочок Лондона з собою – небо хмарилось, і ніжно-блакитне небом стало свинцево-сірим, загрозливим.

Десь дуже далеко чути гуркіт грому. Але гроза ще не скоро дійде до мене, я знала точно. Я не стала навіть заходити на віллу. В моїй душі дивним чином змішалися події минулих днів – переліт в «цивілізацію» Лондона, складна операція, зустріч з друзями – як уламок минулого життя, врізався в вену, яка змусила мене згадати багато. Багато чого, що на Корсиці здавалося неважливим – сміх подруги, її погляди, якими вона обмінювалася з чоловіком. Як виявилося, я теж хочу любити і бути коханою, як вона. А за цей рік я злегка втратила відчуття реальності і життєві орієнтири. Але зараз мала намір все виправити. Хто знає, чому я пішла на цю скелю саме зараз, перед тим, як зайти на віллу? Напевне чудо кликало мене само…
 

У цей час ,біля скелі...

Вже досить довго молодий чоловік стояв на віддалі, закритий тінню, що падає зі скелі. Він мовчки вивчав непроникним поглядом безкрайні морські простори, що зараз бились об підніжжя сірих складів. Але було б неправдою сказати, що його приваблювала незвичайна природа Корсики – ні. Він не зводив напруженого погляду з маленької фігурки дівчани, яка скорчилась на вершині скелі. Його так і тягло до неї, туди, немов магнітом, але він не міг зрушити з місця. Лекс стиснув до болю кулаки, лаючи себе останніми словами, але це було вище людських сил – зробити хоч крок до неї. Занадто багато він поставив на карту заради цієї зустрічі, здалеку летів через країни й континенти, після свого невдалого завершення спецоперації. Занадто довго Лекс чекав цієї зустрічі, а вона, його неземна фея, немов ненавмисно випорхнула з його снів, зараз щось шукала далеко, вдивляючись в горизонт і навіть не оглядалася. Не бажала повертатися назад зі скель на землю. У сірій пилюці Еллі забруднила поділ свого легкого квітчастого плаття, але їй було плювати. Вона не поспішала додому, дівчину немов щось тримало на цій скелі. І навіть накрапающий дощ не зміг зігнати її з «вершини світу». Тому Лекс тільки й міг милуватися Еллі здалеку. Але час невблаганний. Вій витікав піском крізь пальці, піском, який Еллі тільки що, сидячи , так вдумчиво розсипала.