Глава 130 - версія від 28.06.2020

Пройшов майже рік після зникнення Лекса, а я як і раніше не розуміла, як можна жити на острові, де є все. Все узбережжя тут нагадувало мені південний берег Криму. У Криму пройшло кілька років мого безтурботного дитинства – кожен рік на всі літні місяці ми їздили туди сім'єю. Знімали великий двоповерховий будинок біля самого моря. В мою пам'ять врізалися ковані бильця балкона моєї кімнати, бильця з вигадливими завитками. І гладкий, як яйце, золотистий паркет, чиї дошки були підігнані так близько і відполіровані до блиску. Я дуже любила розбігатися і котитися вперед, в залу, на гладких підошвах моїх сабо. Від краю до краю кімнати, з вереском захвату...
Тільки Корсика не схожа ні на одне місце у світі. І її схожість з Кримом було притягнуте за вуха в моїй голові: міжродові зв'язки на острові міцніше, ніж закони, їжа смачніша, ніж в Італії, а море чистіше, ніж на Лазурному Березі. А ще тут до вас поставляться з розумінням, навіть якщо ви російська, ледь не підірвав весь острів. Так, так, я сама довго сміялася, коли господар вілли, на якій я оселилася, за недільним вечерею розповів мені історію, в якій химерно переплелися вигадка і правда.

Один гість острову, відомий фінансист, відрізнявся лютою любов'ю до феєрверків. На свій ювілей він вирішив влаштувати щось особливе. І замовив салют. Ось тільки до його свята життя захотіли приєднатися непрохані гості з іншого берега Корсики, де знаходиться авіабаза. Звідти була піднята ланка бойових винищувачів. Господар вілли реготав, кажучи, що і по сьогоднішній день відвідувачі острова, почувши цю історію, сперечаються на гроші. То на острів напали китайці, то загадкові сепаратисти перейшли до дій. Але сума, про яку на острові воліють мовчати, погасила зайвий запал гостей з іншого берега, а маєток вцілів, і навпаки, тепер воно овіяне боязким серпанком загадковості, й сюди приходять молодята, щоб попросити вічних задоволень в сімейному житті. Кажуть, добрий дух фінансиста допомагає всім, правда вже не матеріально, а морально.

***

Мої спогади про прибуття на острів...

Корсику називають «рожевий острів». Тільки квітуче літо круглий рік і забарвлене в усі відтінки червоного і рожевого — у місцевих вулканічних скелях багато сполук заліза. Я погано пам'ятала, як потрапила на цю землю обітовану, майже втративши розум від горя. Лекс все продумав до дрібниць – він немов знав, що не повернеться на цей раз і все ретельно спланував. Лекс, мій Лекс, друг, наречений, таємний агент... яке з його облич було найголовнішим?
Він заздалегідь домовився зі своїм керівництвом, щоб мене і моїх батьків вивезли з країни. Ніхто з нас не пручався – смерть моєї охорониці стала жорстоким нагадуванням, що бандити існують не тільки на екрані телевізора. Другий замах закінчилося б плачевно для когось із моїх близьких, тому після посадки в аеропорту ось вже кілька годин ми їхали на старенькому джипі під білим розпеченим сонцем, завислою в знебарвленому небі.