Глава 128

В цей же момент, на площі, ми гуляли з Лексом...

Я зачаровано вертіла головою. Площа змінилася до невпізнання. У величезні пухнасті замети встромили палиці з різнокольоровими шарфами, зі зв'язкою повітряних куль. Всюди стояли лотки з вуличною їжею – горів вогонь, смажився шашлик, варилася каша...
Добрі бабусі продавали величезні льодяники на паличці, як у старовину – півники, сердечка. Грала музика, а на імпровізованій ковзанці каталося кілька пар. Ми з Лексом змовницьки переглянулись і посміхнулися один одному. У нас вночі вже був каток на озері, та неймовірна ніч назавжди залишиться в моїй пам'яті. Гуляли закохані пари, батьки з дітьми. В кінці площі поставили яскраві переносні атракціони – гірки, гойдалки, лабіринт.

На захищеній від дощу і снігу сцені виступала якась місцева група. Ми трохи послухали й пішли далі.
- Купи мені півника!
- А ти поділишся зі мною? – Почав дразнити мене Лекс. Я закивала головою на знак згоди та вже через п'ять хвилин ми з двох сторін роздирали солодкий льодяник. Наші губи випадково зустрілися, і моя рука здригнулася, опускаючи цукерку. Цей поцілунок був нестерпно тяжким, легким і солодким, наші губи ледь торкалися, і раптово люди навколо, весь світ зник, розчинився в цій солодощі. Я відчувала кільце його рук на моїй талії, нас штовхали перехожі, але рухатися не хотілося. Не хотілося розривати це кільце з його рук, обривати цей солодкий поцілунок...

Водночас на площу прийшли Дем і Маша...

Дем тільки й встигав озиратися – Маша постійно норовила висмикнути руку і втекти грати. Вона просила зліпити сніговика, то захотіла сфотографуватися з великою білою совою, що казна-звідки узялася на площі разом з її господарем, трохи не російської зовнішності. Потім вона з'їла великий льодяник і побігла на гору. Дем, чортихнувся і побіг слідом, благословляючи Анну, яка одягла на доньку червону куртку. Потім Дему довелося підсаджувати всю малечу на гірці, а їх батьки, ввічливо сказавши йому «спасибі», зникли в невідомому напрямку. Відпочивати, напевно. Дем не знав, за яку помилку долі такі гуляння називають відпочинком. Після такого Дня міста йому знадобиться як мінімум день вихідного. Ну, зате дитина щаслива. Ой, чорт, куди ж вона полізла?!
- Гей, чортеня, не можна бити хлопчика по голові його ж санками.  Звичайно, варто було Дему відволіктися, як Маша встигла побитися з сопливим хлопчиськом за чергу на гірку. І не просто побитися! Бойова дівчина вдарила бідолаху його ж санками по спині, ледь не порвавши його комбінезон. Дем ледве забрав звідти ноги. І в буквальному сенсі забрав волаючу племінницю на руках. Вона намагалася кусатися, але сказала суворо: «Зараз підемо додому», – здобуло свою магічну дію. Хоча Маша надулася і спробувала образитися.
- Ну, перестань. – Дем не вмів заспокоювати дітей і жінок. Він умів тільки підкуповувати їх, чим зараз і не погребував скористатися. - Чого ти хочеш? Чого купити?
Маша підняла на нього свої ясні очі й показала пальцем на зв'язку куль, гордо літаючих в повітрі.
- Кулька!