Глава 114

Минув тиждень...

Я не могла більше сидіти під замком. Я хотіла жити, як раніше! Працювати, нарешті! Але коли я вранці заявила про це татові, його очі вилізли з орбіт.
- Доню, я звичайно, терпимий і все таке, але ти хоч реально розумієш всю небезпеку ситуації?
- Ага, мене вкрадуть, прикують наручниками й вимагатимуть викуп?
- А що, мізків не вистачає зрозуміти, що так і є? – Загримів раптом батько. -Ти хоч розумієш, з ким зв'язалася? – І я відразу згадала, де він працював і ким. Брр. Умів він наводити страху.
- Е... ти зараз про кого?
- Про всіх! Така каша заварилася, що не передати. Одна розпещена дурочка Вероніка вважає, що світ їй повинен, шантажує тебе. Як скоро вона перейде від слів до справи? Другий ідіот — Дем у в'язницю потрапив, і тепер його брат збожеволів, але замість того, щоб сидіти в психлікарні, кидається на тебе в надії знищити остаточно. Ще й Лекс...
- А що Лекс? – Насторожилася я. Я знала тата, його щось турбувало, і він недоговорював. Вони переглянулися з мамою, напевно, своїми підозрами він з нею поділився, а зі мною не хоче.
- Мила, ти не так багато знаєш про нього, ви давно не спілкувалися... – Мама намагалася бути лагідною і терплячою, але моє терпіння вже було на межі.
- І що? Його захопили інопланетяни? Забрали в секту? Мам, ну ти зовсім перегинаєш...
- Еллі, ти не розумієш, про що говориш. Я намагався не втрачати його з поля зору всі ці роки, в мене було більше можливостей, його батько просив мене... – тато замовк, щоб не ляпнути зайвого. - Загалом, він не так простий, як ти думаєш.
- Тату! Припини! З ним я в безпеці!

І знову вони переглянулися з мамою, як ніби я хвора якась, і мені лікарі заборонили говорити правду. 

-Блін! Дістало все! Він врятував мене!
- Тут я не сперечаюся. Але все інше... вам треба поговорити. Лекс сам повинен тобі розповісти, а не ми, ті обривки чуток. Загалом, повір мені на слово, Лекс – третя причина, по якій ти не в безпеці. Тому веди себе пристойно.
- Тато, -Я вже скрипіла зубами. - Я все знаю краще за тебе! Я розумію всю небезпеку ситуації, що склалася. Але я не можу сидіти вдома цілодобово! – По обличчю батьків явно читалося, що можу. Але я не збиралася здаватися.
- Тоді я піду гуляти з моїм охоронцем. Лекс говорив, що найме мені охорону!
- Ні! – Миттєво відреагувала мама. -Вулиця небезпечна.
- Ага, вона вся прострілюється. – Пожартував я. - Тоді поїду в магазин. Це вже ви мені дозволите?
- Ну, магазин в принципі можна ... тільки, як  ти підеш з чоловіком охоронцем в магазин?
- Господи ... – Застогнала я. - Скільки складнощів. Ну, викличте мені самі дівчину охоронця. У нас в місті існують? Або це за гранню реальності?
- Замінювати ми нікого не будемо. Юсеф прекрасний охоронець. А ось додатково дівчину приставити, це можна.
Я видихнула. Добре, хоч у чомусь знайшли компроміс. Мені дійсно хотілося перемикнутися і змінити обставини. Треба налагодити контакт з цією мега-жінкою.
- Тату, дай грошей на магазин?