Глава 82

У кожному з нас, у кожній людині живе ангел і демон. І Лексу випало сумнівне задоволення поспілкуватися з ними обома одночасно. Але вибір все одно залишався за ним. Показати? Заховати мобільний і промовчати? Або...
- А, до біса! – Лекс просто жбурнув мобільний щосили об підлогу, і ще для вірності заїхав по ньому каблуком чобота. Мобільний разом з усім його вмістом перетворився в непотріб. Даремний металевий мотлох.
- Ну що ж, зате без шансів на зраду. – Гірко розсміявся над собою Лекс і поліз в бардачок машини, вишукуючи звідти давно забуту батьком пачку сигарет. Взагалі то він не курив, але, здається, завдяки Ліні він згадає всі пороки, які тільки існують у світі. Лекс вийшов з гаража і притулився до стіни, клацнувши запальничкою.

Перша затяжка була нестерпно гіркою, зовсім як його думки. Потім пішло краще. Мозок почав паморочитись сигаретним димом. На плече лягла чоловіча рука. Лекс обернувся і побачив Дема. Той мовчав і дивився на нього. Точно розуміючи той хаос, що діється в його душі. Говорити не хотілося. Приймати співчуття теж. Але в душі, дивно, запанував спокій і мир. Значить, він вчинив правильно.
- Будеш? – Лекс простягнув пачку і запальничку Дему.
- Не курю. Як і не п'ю. Але буду.

З губ Лекса зірвався смішок. Дем, він такий смішний і такий логічний. Здається, останні пару днів зірвав й з нього всі шаблони буття. Дем затягнувся і почав кашляти. З незвички.
- Зараз пройде. -Підбадьорив Лекс. Дем віддихався.

– Знаєш, я курив один раз в житті. Заліз на дерево, щоб потайки від батька. І він мене ледь не застукав. А я, щоб не видати себе, скурив за той час, поки він блукав під деревом, всю сигарету до залишку, до середини. До фільтра. Господи, як мене вивертало потім, не передати. Зате він нічого не дізнався. У мене досі така смішна і дурна гордість за той випадок.
- А я у тата тирив сигарети. Правда, потім дізнався, що він не курив, і спеціально для мене купував якісь найдорожчі й найлегші. Як знав, що я буду красти. Теж смішно і безглуздо. Я потім, як дізнався, навіть образився на нього за це. А зараз як-то приємно, коли згадаю.
- Ні, що ти, це такий незвичайний вчинок для чоловіка. Твій тато дуже дбав про тебе, хоч і не показував. Лише подорослішавши, ми розуміємо справжню цінність моменту, хіба не так? – Лекс кивнув і викинув сигарету. Йому полегшало рівно настільки, щоб він міг сісти за кермо і поїхати до неї. До Ліні. Серце знову зробило кульбіт, при одній думці про зустріч з нею. Ці два дні все змінили у його житті. Дем слідував його прикладу.
- Ну все, я поїхав. Гроші є? Не забувай купувати харчі в магазині.
- Є, сер! – Жартівливо віддав йому честь Дем. – А я пішов гризти граніт програмування. Побажай мені удачі.
- Удачі. – Буркотливо відгукнувся Лекс. – Але я не закінчив нотацію. Спати не забувай!
- Ой, та ну тебе, ти такий нудний. 

І, отримавши легкий стусан в плече від Лекса, Дем відправився в будинок. Лекс зітхнув, проводжаючи його поглядом і сів в машину. Йому треба було дістатися до дому батька до темряви й ще потім  купити собі новий мобільний телефон...