Глава 79

- Ей, що відбувається, я ж бачу, це не просто шлунок дає про себе знати? – Лекс насупився.
- Ну, соромно зізнатися, але я трохи голодний.

- Відмінно, і як давно ти не їв?

- Та ось вже пару днів. Ну, бутерброд перехопив перед поліцією. 

 Лекс зашипів тільки. Якого ж ідіота підсунула йому доля?
- Лежи, програмний геній. Додуматися поговорити про це, коли я привіз тебе сюди добу назад, ти не міг? Я скоро буду.

Будиночок в лісі, через годину...

У селі Лекс впорався в максимально короткі терміни, купив їжі та соку, таблеток, вже через годину був на кухні, поставивши на плиту бульйон для Дема і яєчню для себе. Потім вирушив з цим бульйоном до нього в спальню.
- Може, не треба? – Зморщився той. – Чогось мені не хочеться. 

 Лекс придушив інстинктивне бажання заліпити йому запотиличник.
- Ти ненормальний? Після двох днів голодування ти на стейк розраховував? Їж давай, швидко! Через якийсь час будеш їсти їжу посмачніше.
- Гаразд, дякую, сподіваюся, воно затримується в шлунку. – Зітхнув Дем і почав повільно цідити бульйон. Судячи по задоволеному виразу обличчя, йому сподобалося.
- О, та ти природжений кухар.
- Ага. А ще в мене голова розколюється від мігрені, а мені машину лагодити.

Вчора заглохнула, уявляєш? Коли до тебе заїхав. Ненавиджу лагодити машини, нічого в цьому не розумію.
- Серйозно? – Дем відставив кухоль з недопитим бульйоном. Його очі загорілися. – Так давай я тобі допоможу! В мене це добре виходить. Я завжди чинив батьківську машину. І краще, ніж Алекс, мій брат, який тільки ганяти вміє на них.
- Ти? Лагодив?! – Лекс не стримав сміху. – А я думав, що ти білоручка. І що ти не водиш.
- Ти нічого про мене не знаєш. – Насупився Дем. – Я вмію водити машину, тато змусив здати на права, хоча я дуже пручався. Але я не вожу.

- Я... моя старша сестра загинула в автокатастрофі, зрозуміло? І після цього я не воджу машину. А ось лагодити мені подобається. Розбиратися в моторі...
- Руки по лікоть в бруді... - Дразнив його Лекс. – Беру назад свої слова про білоручку.
- Лекс, я тебе благаю, якою я  тільки брудною роботою не займався в юності! І асфальт укладав, підзаробляв так, і гній на фермі відкидав, куди мене на все літо запроторили... а ти кажеш машина! Ха, дитячий лепет. Ну, ти ж напохваті будеш, а?
- Ну звичайно! Тільки тобі поки що не можна перенапружуватися...
- Лекс, я не кришталевий, ау! Прийди в себе. Полежу ще час, і підемо. Лади? 

 Лекс тільки кивнув і засміявся про себе, виходячи з кімнати й прикриваючи двері. Він і не думав, що Дем виявиться таким хлопцем. Бойовим і веселим.