Глава 77

Дем не став наполягати. Йому раптом нестерпно захотілося спати.
Обидва заснули під ранок там, де сиділи, в теплій компанії розкиданих чипсів і власної душевної болі.

Лекс прокинувся опівдні. Для нього довго спати завжди було смерті подібно. Вимотаний до нестями Дем, який не спав дві ночі, ще лежав на дивані й не реагував на зовнішні подразники, типу сонячного світла, струмливого крізь відкриті жалюзі. Лекс поморщився, дуже обережно піднімаючись на ноги. Голова розколювалася, як божевільна. Чортова мігрень наскочила дуже раптово.
Природно, їжі в холодильнику не спостерігалося. Лекс змирився з думкою, що доведеться поїхати до найближчого сільського «супермаркету», коли згадав "шикарну новину". Йому ж ще машину лагодити. Від даної обнадійливої перспективи він ледь не завив. Найбільше на світі Лекс ненавидів кілька речей, це молоко, жуків гнойовиків, і лагодження машини. Колупатися в карбюраторі з такою квадратною головою, ще те задоволення.

Намагаючись змиритися з думкою, що працювати все-таки доведеться, Лекс пограбував власну аптечку, проковтнувши пару таблеток аспірину і запивши їх водою з-під крану. Він придушив бажання згризти всю пачку аспірину за раз. Але спочатку треба було подбати про сніданок. Лекс поліз в кишеню джинсів, зашурхотів там папірцями. Спочатку зрадів, що знайшов гроші, але на ділі це виявилися фантики від цукерок.
- От чорт! - Лекс довго і хитромудро вилаявся, покрокував назад в кімнату, сподіваючись, що в кишені куртки виявиться більше готівки. По дорозі в кімнату, як на зло, йому попалася під ноги пачка чипсів, про яку він, природно спіткнувся, поїхав і ледь не впав, наробивши такий шум, що міг підняти на ноги й слона.
- Чорт, — Пробурчав Лекс, вибираючись із-за дивана. - Незручно вийшло. Розбудив тебе, вибач.

Дем вже сидів прямо, занадто прямо, і тільки кліпав віями, намагаючись прийти в себе. Лекс вперше звернув увагу, наскільки у нього сині очі.  І довгі вії, як у дівчат, і хмикнув, згадуючи, як його в дитинстві дражнили  хлопчаки. Але сказав інше, випадково вирвалося:
- Ти як дитина зараз.

- Я сподіваюся, це комплімент? – Спробував віджартуватися Дем. – Слухай, голова розколюється, я перепрацювався.
- Не думав, що моя мігрень заразна. – Промовив Лекс і кинув у нього пачку аспірину. Дем зловив її в повітрі й посміхнувся.
- А ти старше, ніж я думав.
- Я тільки виглядаю так. А взагалі ми майже ровесники. Господи, ванна де?!

 Лекс тільки зітхнув і кивнув головою в бік ванної. Коли через кілька хвилин Дем повернувся, помітно зблідлий, він впав на диван.

 Лекс не зміг утриматися від жарту:
- Точно, дитина. Шлунок у тебе якийсь слабкий.
- Напевно, чіпси були не свіжі. – Пожартував Дем. На більше сил не вистачило.
- Проблема номер один. Немає грошей. Я не можу викликати таксі, не можу навіть сходити в село неподалік, щоб купити поїсти. –Пожалівся Лекс.