Глава 64

Я моргнула від несподіванки й присіла. Я в принципі не звикла, щоб на мене кричали, а ось так — тим більше.
- Значить так, диктуй повне ім'я, посаду... - Мозок покірно видав інформацію, а потім відключився. Лекс вийшов в іншу кімнату з телефоном, і я чула краєм вуха, як він набирає кільком «своїм людям». Добре бути Лексом. У нього навіть через сім років знайшлися друзі в поліції. І через пів години він з'явився перед мої світлі очі з повною інформацією.
- Видихай, Ліна. Хибна тривога. Твій супермен влаштував погром в офісі «Технотек». Розколотив парочку поличок і свій системний блок. Але, конфіденційна інформація від Кістки, начальника управління: все добре, він не додумався нічого зіпсувати в програмній частині. 

 Йому загрожує п'ятнадцять діб за ґратами та штраф. Немає нікого, хто зробив би заставу?
- Є старший брат...
- А, той самий, спритник? Ти впевнена, що хочеш йому дзвонити?
- Ні. Я хочу подивитися йому в очі. Поїхали. Висадиш мене за гаражами, а сам почекаєш, я сходжу до нього додому. Я швидко.
- Гей, я не пущу тебе одну!
- А що зі мною станеться? У брата вдома дружина і дочка. І я  не скажу, що знаю про промислове шпигунство.
- Ох, не подобається мені все це. - Лекс поморщився. – Гаразд, поїхали. Але давай з угодою. Якщо не вийде по-твоєму, застосуємо мій план.
- Який?
- Тільки після вас, леді.

***

Лекс завіз мене додому, де я нашвидку вмилася і переодяглася в сукню. Поки він розважав милими бесідами батьків і вішав локшину на вуха про чудово проведений вечір, я мазнула помадою по губах, тушшю по віях і провела кісточкою з пудрою по блідих щоках. Я була готова до бою. У всеозброєнні.
- Ну все, приїхали, висаджуй. Дивись, он у двох кроках гараж Алекса. А трохи далі його будинок.
- Ох, не подобається мені все це, Колючка. Ну, дивися, я буду напоготові.
- Не вигадуй жахів на порожньому місці. Я пішла.

А ось і знайомий під'їзд, і квартира. Двері відчинила Анна, його дружина. Акуратний шовковий халатик з павичами, волосся заколоті, на губах грала посмішка. Ми завжди знаходили з нею спільну мову. Я запитала де її чоловік.
- А я й сама не знаю. Алекс як зазвичай з ранку пішов в  гараж, і більше не показувався. Може проблеми з машиною. Я Машу в школу сама відвела, Алекс забув телефон вдома... а тобі терміново? Зазирни в гараж.
- Дякую, Ганнусю. Привіт Маші!
- Так, я передам. А ти скажи Дему, що він нас зовсім забув. Заходьте в гості.
- Обов'язково. До зустрічі!
Я почала трохи злитися, збігаючи по кам'яних сходах. Тепер ще в гараж пертися. А мене Лекс чекає, і Дем...