Глава 58

Єдине, чим він міг відповісти на шантаж керівництва, на звинувачення в промисловому шпигунстві – його власний шантаж... якщо пощастить.
- Я роблю це для тебе, Еллі. Ні, неправильно. Я роблю це для нас. – Дем усміхнувся і приступив до роботи. Не механічно, з душею. Він завжди програмував з душею, з натхненням. Мова комп'ютера була єдиною сполучною ланкою його з навколишнім реальним світом. Він просто зобов'язаний вибратися з пастки й нарешті засвоїти, що нікому не можна довіряти. Особливо комп'ютера.

Дем  зберігав похмуре мовчання, коли «хороші хлопці» у формі заштовхували його в машину. Він навіть з цікавістю зиркнув на пістолети, але через те, що тримався духом. Та був просто впевнений в собі, не чинив опору при затриманні, і дозволив надіти на себе наручники, адже нічого поганого ще  не сталося. Хлопці навіть поводили себе відносно чемно і зверталися до нього на «Ви».

З недовгої бесіди зі слідчим Дем з'ясував, що надійшов дзвінок від керівництва компанії про те, що в кабінеті програмістів було вчинено погром. Так, як Дем був  останній, кого бачили в будівлі, то підозри впали на нього. Звинувачення йому були висунуті стандартні – псування майна, програмного забезпечення і ще якась дурниця, Дем особливо не вслухався. Він розумів приховані мотиви свого затримання. Керівництво боїться не за поламаний сервант або монітор. Воно боїться, що Дем замітає сліди, і що зараз над офісним сервером чаклують кращі розуми  їх фірми.

«Нехай чаклують. Я — найкращий розум в цій компанії. Вони нічого не виявлять»...
Дем розумів, що не все так страшно – керівництво побоювалося того, що він стер всю інформацію з сервера, а не обмежився власним комп'ютером. Коли вони зрозуміють, що движок «незайманий», то видихнуть. І, можливо, знімуть звинувачення і випустять його з в'язниці. Але це не відведе від нього підозр. Це не поверне йому час, згаяний час, яке він повинен був витрачати на написання движка. Тому вислухавши слідчого, Дем ввічливо поцікавився:
- Я маю право на один дзвінок?