Глава 56

Дем бив спокійно і методично. Нічого схожого на той спалах в офісі. То справді був сплеск емоцій, реакція організму на шок. А те, що відбувалося в гаражі — це був холоднокровний і продуманий акт помсти. Дем знищив діамант мрії Алекса з легкістю. Він бив по вітровому склу, по фарах, по крилах, по дверцятах. А в кінці, з ноткою задоволення, опустив лом у фінальному ударі на серце автомобіля – незрівнянний двигун Мерседеса. Товсті стіни гаража глушили удари, і іноді Дему здавалося, що автомобіль стогнав під його ударами. Може, він колись і пожаліє про скоєне, але не сьогодні. Дем відкинув лом в бік і подивився на тріснутий годинник на зап'ясті. Майже вклався в термін. Затримався на якихось кілька хвилин.
- А тепер фінальний акорд, братику. – Вголос промовив Дем і дістав з кишені флешку, на якій постійно носив движок з роботи додому і навпаки. Швидше за все саме ця флешка побувала в брудних руках перекупок. Ну і нехай, до біса. 

Дем одним рухом розламав флешку навпіл і поклав на саме видне місце на розгромленому автомобілі – на двигун. Алекс обов'язково побачить і зрозуміє, хто відвідав його сьогодні вночі або вранці. В найтемнішу годину перед світанком. Алекс прочитає це послання, як візитну картку, і не буде підіймати шуму. Дем зло усміхнувся. Він хотів би бути присутнім на моменті, коли брат увійде й побачить уламки машини. І як зміниться його обличчя, коли він наткнеться на флешку і зрозуміє, що Дем хотів цим сказати.

***

Дем вийшов і щільно прикрив двері гаража за собою. Сонце вже боязко вийшло на вранішнє небо й обливало своїми променями випадкових перехожих. Сонце не вибирає, кого цілувати – вбивцю або невинну дівчину. Дем йшов додому, щоб закінчити ще одну справу. Він йшов швидко, опустивши голову, права рука з розбитими кісточками, важко висіла вздовж тулуба і нила від болю. Поріз на щоці від отлетівшого скла машини. Він  дуже  щипав, напевно, на його щоці кров. Цікаво, чи залишиться шрам?

... А в цей час, десь там, Алекс не підозрюючи ні про що, відкривав двері гаража.