Глава 42

- Звідки Вероніка все це знає?
- Її батько начальник поліції та крім усього іншого, особисто зайнятий у цій справі. У неї все схоплено. Вона хоче крові, розумієш, Дем? У поліції не дурні сидять. Ці фото й інші докази... твій брат розкритий. Але вона запропонувала мені спец-операцію. – На цих словах мої губи зігнулися в гіркій посмішці.
- Про що ти? – Дем досі не розумів, який він сліпий. Він і уявити собі не міг, на що готові принижені й закохані дівчата. Мені навіть було трохи шкода Вероніку. У свої п'ятнадцять років я опинилася в її шкурі, і на мій сором, вчинила так само. Я не змогла пробачити й піти, закрити очі й не помститися.

Я жадала крові й отримала її. А доля, вона така лиходійка, що завжди повертає бумеранг назад. Відновлює справедливість, рано  чи пізно. Моя відплата майже наздогнала мене, і мені хотілося лише гірко сміятися над іронією ситуації.
- Вона любить тебе, дурний. І пропонує заміну. Вона може знищити докази в обмін на твою свободу. Ти маєш взяти на себе всі злочини брата, і  понести справедливе покарання. Це в'язниця, милий, і я не впевнена, що тебе випустять через рік за зразкову поведінку. Все набагато страшніше. А брат... твій брат вийде сухим з води.
- Замовкни! – Дем вдарив руками по лобі, ховаючи обличчя. Він був у розпачі.

Я лиш зітхнула. Моє серце щеміло. Але я повинна була сказати це.
- Є ще варіант. Вероніка запропонувала його мені. Я повинна була прийняти рішення, нічого не сказавши тобі. Але я так не змогла. Ми ж любимо один одного і поклялися ніколи не обманювати. Тому я не можу бути у відповіді сама... тобі приймати остаточне рішення. Через три дні закінчиться термін.

***

- Говори. —Дем різко та поривисто відповідав мені. Він виглядав так, немов у нього розривалася від болю голова, він зблід, але стримався. Лише судомно стиснуті руки в кулаки видавали на який тонкій нитці висить його самовладання. Я вже втрачала його, але не могла не договорити, як би сильно не боліло моє серце зараз.
- Я повинна піти від тебе. Залишити тебе. І тоді ви з братом залишитеся чистими. А звинувачення фальсифікують проти когось із твоїх колег. І повісять все, що зробив твій брат на невинну людину. Знаєш Дем... вирішувати звичайно тобі, але подумай, чи зможеш ти з цим жити потім? Чи зможеш ти жити без мене, милий? - Сльози раптово скінчилися. Я стояла під проливним дощем, а мені зраджували, як колись Лекс, знову і знову. Але те, що у мої шістнадцять було всього лише дитячої жорстокою грою з боку дурного хлопця, то зараз було холоднокровним і зваженим рішенням чоловіка, якому я віддала своє серце. Складний вибір – я чи сім'я? Правда чи брехня? І, що найстрашніше, я вже бачила, що Вероніка мала рацію. Три варіанти на вагах, але я вже знала, що Дем не вибере справедливість. Та що там... найстрашніше – він не вибере мене. Як можна любити людину після цього?..
Пауза затягувалася. І я, не в змозі більше витримувати час, рвонулася бігти. Вперед, через дорогу, до будинків, сховатися, щоб більше не чути й не бачити його.