Глава 17

Нашi днi... Дем.

Дзвінок пролунав занадто швидко. Дем завозився і не встиг вийти, коли викладач підсів до нього і поклав руку на плече. Думаючи про поїздку, Дем перебував у якомусь своєму світі, і так різко здригнувся від чужого дотику, що викладач аж відсахнувся.
- Дамір, чим Ви налякані?
- Вибачте, задумався. – Звично відповів, спрямувавши погляд у підлогу. Він насилу стримував тремтіння. Він дійсно ненавидів чужі дотики, а це застало його зненацька. Навіть Кір після декількох спроб запам'ятав, що не можна хапати товариша за спину, плечі, шию, навіть в жарт. Може бути неадекватна реакція...
- Дамір, я хотів сказати... Надійшов запит з компанії «Нексил». Ви чули про них? 

 Дем затамував подих. От уже від кого не чекав цієї розмови – так це від молодого хлопця викладача, який старший  за нього років на п'ять, вічно носить м'яті костюми та сорочки на розмір більше, ніж потрібно. Він виглядав молодше свого віку, зростом був Дэму до плеча і носив великі окуляри з роговою оправою. Вони ніколи не «дружили», скоріше навпаки, Дем відчував приховану конкуренцію в цьому загадковому викладачеві. Відчувалося, що він може більше, ніж викладати в цьому глухому інституті. Але щось або хтось обрізав йому крила.
- Так, звичайно! Це найбільша компанія по створенню комп'ютерних ігор! У них кращі фахівці й технічна база, вони продають мільйони ліцензійних копій ігор по всьому світу. Вони перші й єдині у світі творціігор. Викладач слухав і кривився, ніби жував гнилу сливу.
- Вірно і ні. «Нексил» не єдина компанія. Просто у неї більше фінансів виділяється на піар компанії. Є ще безліч інших прекрасних фірм по створенню ігор. А прямий конкурент, рівний або перевершує їх по потужності, це «Технотек». Я не повинен був це говорити, але я не люблю недомовок. Так от, «Нексил» кожен рік пропонує викладачам стати посередниками й самим талановитим студентам та аспірантам дати шанс спробувати себе у сфері комп'ютерних ігор.

- Я не міг не запропонувати Вам цю пропозицію. – Викладач чомусь мало не плакав, коли говорив ці слова. Віяло фальшивкою, її Дем відчував за кілометри. Тому він обережно запитав те, про що чекав весь діалог його співрозмовник:
- І що за пропозиція?
- Ви можете відобразити особисте ноу-хау у сфері комп'ютерних ігор у своїй дисертації. Вигадати власну розробку, представити її у вашій роботі. Після цього,  дисертація передасться компанії «Нексил» серед інших, і керівництво компанії вибере декількох щасливчиків з нашого інституту, які заслуговують  шанс попрацювати в компанії. Якою буде ваша відповідь?
- Добу на роздуми. – Відрізав Дем. І викладач чомусь видихнув. Сигнальна система в голові Дэма включила пожежну сирену. «Небезпека, небезпека!», але в чому суть проблеми, Дем так і не зміг зрозуміти.