Глава 14

Буковель... Наші дні...

Час минув, а все, що сталося зі мною в ті дні, знову постало перед очима, ніби було вчора. Але сьогодні я в Буковелі, а переді мною стоїть і мнеться портьє, вимагаючи дочитати брошуру.
- Будь ласка, прочитайте до кінця брошуру, керівництво нашого готелю зобов'язало персонал попередити про можливу небезпеку і проконтролювати вивчення даного... - Портьє почав умовляти, і я позіхнула. Не спеціально, просто так вийшло.
- Я чула, як вчора по радіо попереджали про можливість сходження лавини. Але мої сусіди, які в коридорі слухали ваше керівництво, заспокоїли мене, що у вас таке кожен рік відбувається.
- Що відбувається? – Портьє був шокований моєю заявою.
- Попередження про лавини. Тільки лавини ніколи не сходять, це просто перестраховка. На всяк випадок. – Здається, після моїх слів очі портьє почали наливатися кров'ю. Напевно, він хотів ще багато чого мені відповісти, але в останню мить стримався.
- Дівчино, не треба накликати нещастя, я людина забобонна. Давайте Ви дочитаєте і розпишетеся в моєму бланку ознайомлення, а далі вже Ваша справа, вірити чи не вірити в можливу небезпеку.
- Та не питання. – Я по діагоналі перегорнула брошуру і розмашисто підмахнула підпис на бланку. Портьє зблід, тепер уже від люті.
- Не в тому віконечку розписалися. 

Я зітхнула і закотила очі. Бюрократія і тільки.
- Вибачте, я не спеціально. – В моєму голосі вчувалася іронія. Я могла б поклястися, що портьє скрипнув зубами, але дуже тихо.
- Всього доброго. Бережіть себе, не ігноруйте попередження, з природою у нас не жартують.
- І вам удачі з переписом населення готелю. – Так, не надто гарно я поступала з молодим хлопчиною, але його безапеляційність починала дратувати. Мало того, що не пускають гуляти й на лижах кататися, ще й погрожують у самому готелі. Що з ним стане, з такою махиною на двісті шістдесят три кімнати, п'ятьма ресторанами, двома барами й спа-комплексом розміром з невелике озерце? Тут одного персоналу на кілька сотень людей набереться, а вже відвідувачів і гостей готельного комплексу...
Я і не підозрювала, що на цей раз стихія розіграється не на жарт. І лавина зіграє ключову роль у зустрічі з дивним хлопцем, якому незабаром судилося стати третім зайвим у моєму серці. Моєму бідному серці, в минулому, назавжди викраденому Лексом...