Глава 13

Дзвінок мобільного на столі – обидва одночасно опустили очі. І він, і Іван. Обидва одночасно побачили ім'я «Ліна» і ту дивну реакцію тіла, коли Лекс ще не встиг сховати. Спалах радості, світло в очах. Рефлекторний рух до трубки. Бажання прибрати телефон якомога далі, заховати, передзвонити, а не відбити дзвінок. Іван, можливо, був не самим розумним хлопцем на землі, зате хитрощам його міг позаздрити сам Макіавеллі.
- А от чому, — Неголосно промовив він і крикнув голосно, привертаючи до них увагу.
- Тут нові ставки! Лекс взяти участь хоче! – Народ пожвавився – дуже рідко Лекс брав участь у забавах подібного роду. Та що там рідко, ніколи. А Іван продовжував, ніби тупою пилкою врізаючись у мозок:
- Всі ви пам'ятаєте дівчину, яка ходить хвостиком за Лексом? Вона так ніс задирає завжди, ніби ми їй не рівня, ніби Лекс для неї просто друг. Це вона так говорить. І зневажає нас, я точно знаю. А ходить сюди тому, що закохалася в Лекса, але не признається. А давайте хохму замутимо? Сперечаємося, що Лекс розкрутить її, і  признається в коханні при всіх нас? Він зможе, він же такий відомий донжуан. А ми потім посміємося, коли він скаже їй правду! Що він просто грав, сперечався на неї! А? Як тобі, Лекс, слабко буде? 

Весь цей монолог Лекс слухав як уві сні. Від скроні відринула кров, під скатертиною руки стиснулися в кулаки. Він ледве стримувався, щоб не накинутися на цю юрбу, на цих звірів, і ніхто би його не зупинив, якби не...

Голос в його голові продовжував говорити з ним:
«А ти віриш в долю, Лекс?» - Заговорив з ним диявольський внутрішній голос. – «Тепер повіриш... Іван, як адвокат Диявола, запропонував ідеальне рішення. Ти не можеш всидіти на двох стільцях, Лекс. Або ти вибираєш цей варіант, або...у що ти вірив ці роки – клятви покійній матері, самому собі, ці клятви допомогли вижити тобі у свій час? Невже ти відступишся???»
«Я не зраджу Ліну. Нізащо. Це підло...»
«Так, підло. Але вибору немає. Краще все розірвати відразу і різко. Навіть якщо ти поговориш з нею і спробуєш розлучитися по-хорошому, вона не дасть тобі піти, ти ж знаєш. Ліна обів'є тебе своїми руками, загляне в очі й ти облажаєшся. Її любов душить, ти повинен бути жорстоким. Вона ніколи не дізнається правди. Так буде легше для вас обох...»
«Але якщо я виберу її? І залишуся з нею? Адже У нас є шанс, і ми зможемо побудувати...»
«Лекс, прокинься! Ти не в казку потрапив! Це реальне життя. А ти її найкращий друг.

Так, зараз вона засліплена тобою, але їй всього шістнадцять. Зовсім скоро вона поїде навчатися і закохається в симпатичного лікаря, у якого не буде таких проблем з головою, як у тебе. Тебе ж неможливо любити довгий час, ти ж знаєш, що не гідний любові. Зрештою Ліна виросте і піде від тебе. Виросте зі своєї дитячої любові. І ти перетворишся на кращого старого друга. Ось тільки твоє серце буде розбите. Але чорт з ним, з серцем. Ти станеш кінченою людиною, ти зрадиш свої ідеали. Ти станеш клятвопорушником. Пам'ятаєш, як ти різав ножем руку в тій церкві, щоб потекла кров? Це все не гра, Лекс. Подумай серйозно ... »
- Мабуть, це буде цікаво. - Лексу здавалося, що це не він, якийсь чужий парубок в його шкурі, дорогій сорочці й модельних туфлях зараз вимовляє ці слова. Повільно дістає ключі від червоного феррарі та кидає їх на стіл. - Але і ставка моя вам дорожче обійдеться. Термін який? Давайте тиждень. Хто згоден?