Глава 11

Той рік Лекс і Ліна грали в кішки й мишки, і до вчорашнього вечора це всіх влаштовувало. Але сьогодні все змінилося і це була катастрофа.
- Так, вона попросила зіграти роль її хлопця перед подругами. – Недбало кинув Лекс і підійшов до вікна, сперся на підвіконня і подивився вниз. У трубці зацікавлено хрюкнули:
- А ти що?
- А я що? Мені що, шкода? Вона ж мій найкращий друзяка. Ти ж курсі.
- Навіть краще, ніж я?
-Заткнись, Іван. Не чіпай Ліну і нашу дружбу. Просто не лізь, добре?
- Ок, не кип'ятися, ти чого? А ви цілувалися? – Іван був хороший хлопець, надійний, але одна якість у ньому була огидна – його невгамовна цікавість.  Лексу захотілося накричати на нього, але навіщо руйнувати легенду і показувати, що ніби-то між ними змінилося тієї ночі? Лекс натужно засміявся:
- Ти у своєму розумі? Я й Липучка? Мені ще дорога моя свобода.
- Так хлопець, з нею треба обережно, а то поцілуєш, а на наступний день не встигнеш озирнутися, як опинишся в Загсі.
- Іван, а не піти б тобі? – Лекс вже почав втрачати терпіння.
- Закрили тему. Я чого дзвоню, прийдеш до нас сьогодні на тусовку?
- Так. У скільки й де?

***

Лекс завжди здавався «своїм у зграї» молодих, багатих хлопців, які  недавно відіграли своє  повноліття після двадцяти одного року. Модний одяг, дорогі машини й смартфони останніх моделей. Вони у свої роки стали постійними клієнтами «барбершопів» і самовпевненість межувала з зухвалістю. Молоді, сильні леви, але поки не дотягують до царів звірів. Самі поки що – діти, які тільки-но виросли й вважають, що світ належить їм. Лекс, можливо тому, що проводив усе своє дитинство з батьком, а потім з родиною Ліни, ніколи не займався самообманом. Він знав, що навіть великі гроші не повернуть мертвих назад на землю. А ще він дуже рано зрозумів, що на кожну силу знайдеться своя сила. Так, колись Лекс, як ці його «друзі», з якими він останнім часом багато спілкувався, теж вважав, що його батько всесильний. Але бандити й наркотики виявилися сильніше, сильніше поліції та спецпідрозділів, що полювали на цих бандитів. І батько був серед тих "героїв". Тільки у героїв теж є слабкі місця. І сім'я стала тим самим "слабким місцем" у батька Лекса. Після нападу на його сім'ю він перевівся зі спецпідрозділу на посаду консультанта. А потім і взагалі звільнився з "правоохоронних органів". Але смерть не скасувати, а дружину з того світу теж не повернути.
Зараз Лекс користувався певною популярністю в колі свого спілкування. Щедрий, веселий, товариський, але в теж час він був дуже закритий і ніколи не казав про себе. Тільки жарти, обговорення останніх подій... Лекс, як і інші в його компанії, любив поганяти на швидкісній тачці, склеїти красивих дівчат у барі, іноді випити й пошуміти, позичити грошей йому одному. Ідеальний товариш в чоловічій тусовці.

Але різку позицію – що він проти будь-яких наркотиків, навіть найлегших, Лекс висловив. Йому спочатку не повірили, але коли він просто викликав поліцію у квартиру, де курили траву, не побоявся осуду інших, а відстоював свої переконання – це викликало повагу. Потім у його компанії дізналися про смерть матері – Лекс не робив секрету зі своєї нелегкої історії, хоча перший ніколи не розповідав, тільки коли його питали. Після цього всі недомовки з боку друзів відпали самі собою. Ось і сьогодні, Лекс став бажаним гостем на тусовці.