Глава 5

А разом з цим у нього виривається крик від болю, він тільки тихо стогне, тому що я не відпускаю його плече, охоплюю його пальцями й закриваю очі, немов моя життєва сила та енергія перетікає в нього. Зцілює його, секунди текли піском в годинах. Я не вірю в магію. І тоді не вірила. Але... те, що відбувалося зі мною, не вкладалося в рамки звичайного життя. І я прокинулася від того, що Ігор потряс мене ззаду. Я відчула, як знову стаю собою й обернулася. Ігор злякано дивився на мене і Лекса, який вже практично прийшов в норму і якраз витягував ремінь зі штанів, щоб перетягнути разом зі мною своє плече.
- Ви як?
- В нормі. – Лекс втупив у нього важкий погляд. – Хлопче, ти потрапив. — Здається, Ігор зрозумів, що його зараз будуть бити, і спробував втекти. Але Лекс перехопив його здоровою рукою і скривився від зусилля.
- Куди пішов? Стій, я сказав.
- Я це... швидку викликати хотів.
- Ага. А поліцію не хотів викликати? Зафіксуємо твій алкогольний стан і стан моєї тачки. Ти знаєш, скільки вона коштує? Ти повік не розплатишся. — Ігор почав шмигати носом.
- Я... не хотів... вибачте мені... я боявся, що вбив вас... 

 Лекс зітхнув і простягнув Ігорю ремінь.
- На, краще допоможи. Перетягни мені плече. Так сильніше, що ти як сопля. Ну, шнуруй, поки я добрий. На своїй машині ти не поїдеш . Пішки йди, зрозумів? А то прямо з випускного в каталажку підеш. 

Ігор, не вірячи своєму щастю, випарувався. А Лекс перевів свій фірмовий важкий погляд тепер на мене.
- Ну що, тепер розберемося з тобою, - мовив хлопець.Я нервово моргнула.

– Що це було, а? Що за демонстрація чародійства, а? —Він був в шоці. 

- Я... це... ,-я  почала заїкатися. І Лекс піднявся з місця, схопивши мене за руку.
- Ходімо пройдемося.
- Але це... тобі не можна, тобі ж у лікарню треба... —якби від погляду вмирали, я б зараз валялася бездиханна, біля ніг Лекса.
- У лікарні? В яку? Психіатричну? Пішли, я сказав! Не дратуй мене,-він був заведений.

У такому стані я фізично не змогла б сказати йому «ні», тому покірно підібрала поділ сукні й несміливо взяла його за руку. Лекс не відпустив моєї руки, і в моєму серці, так нелогічно, але вперто запурхали метелики. Нехай цей випускний не вкладався в сценарій випускного моєї мрії», але якщо Лекс поруч – надія вмирає останньою... Можливо, це якраз мій шанс?..