Глава 1

... Лавина — це величезна маса снігу, яка мчить з величезною швидкістю зі схилів гір. Володіючи високою потужністю, дане природне явище здатне наносити серйозні руйнування, часом навіть знищуючи будівлі, розташовані біля підніжжя гір. Снігові лавини виникають з тієї причини, що на схилах гір з часом накопичуються великі маси снігу. Особливо багато його збирається на схилах, що володіють нахилом під сорок п'ять градусів. Зриваючись вниз, вони здатні наносити набагато більші руйнування, ніж при інших природних явищах. Уникнути цього неможливо, оскільки випадання опадів є природним процесом. Хоч кількість жертв цього явища не надто велике, назвати його нешкідливим ніяк не можна. В горах снігова лавина — це саме небезпечне природне явище...

Я з гуркотом зачинила брошуру в шикарному шкіряному палітурці, яку мені приніс послужливий портьє, і почала розгойдуватися взад вперед на плетеному кріслі яйці, що було закріплено в кінці вітальні. Там було ще багато тексту про те, як поводитися в лавину, але навіщо мені читати всі ці нудні правила?

***

Приїхала я в самий сезон – в грудні місяці, і готель був забитий туристами під зав'язку. Такий "царський" подарунок мені зробили батьки перед Днем народження. Тато якраз летів у відрядження в Європу і брав маму з собою. У звичайний час я напросилася би з ними за компанію, але позаду роки навчання в медінституті, попереду — інтернатура. І мене покликала погостювати, розвіятися моя хороша подруга Марина. Ми познайомилися кілька років тому в інтернеті – чисто випадково я натрапила на чудові фотографії Карпат на її блозі, і не змогла промовчати, написала їй листа. І вона відповіла, а там закрутилось й листування, яке вилилося в міцну дружбу, перевірену роками.

Марина була талановитим фотографом, її знімки друкували в журналах присвячених природі, вона багато їздила по світу і фотографувала різні незвичайні куточки нашої планети, розкриваючи точно всі завдання від редакції, але... її серце давно і назавжди було віддано горам. Вона жила в невеликому, але дуже затишному шале біля шикарного гірськолижного курорту Буковель і у вільний час вона підкорювала вершини гір. Альпи, Алтай... Гімалаї й Кіліманджаро... список був значний, але Марина не зупинялась на досягнутому. Я до сих пір дивуюся, як її не дратувала моя хронічна незграбність та не любов до спорту. Я навіть не намагалася ходити в походи, а коли перший раз встала разом з нею на лижі, потім ледь дійшла до найближчого кафе. Але Марина не здалася, і її останнє речення – наша спільна вилазка в приголомшливий п'ятизірковий готель, розташований в самому серці гірськолижного курорту. Крім відмінного відпочинку і спілкування з подругою, я нарешті змогла проїхати триста метрів на лижах, не хапаючись за інструктора і не вимахуючи руками, немов птах з підрізаними крилами.

***

Батьки сплатили двотижневе проживання в готелі та всі задоволення. Тато довго розповідав мені, що не можна жити однією медициною, що я так занадто багато сиджу за підручниками, і мені потрібно розвіятися. Я, звичайно, була тільки за. Єдине, що псувало настрій — це майбутні іспити в інтернатурі, але Марина переконала мене, що я цілком встигну все повторити відразу після повернення додому. Так що часу на роздуми не залишалося, і я, взявши квиток на поїзд і дві величезних валізи, вирушила в подорож на гірські схили своєї Батьківщини.

Я покрутила брошуру в руках і подумала про те, що скоро мені виповниться двадцять один рік. Як швидко летить час. Який щирим, смішним дівчиськом я була у свої шістнадцять років? На думку відразу прийшов мій випускний.