Пролог

Анотація

Безкоштовно. 

Деколи за щастя треба боротися навіть з самим собою. У цьому Лекс переконався на власному досвіді, коли працюючи спецагентом, згадував свою першу, загублену любов — Еллі.  Лексу пощастило, доля знову звела його з Еллі в їх рідному місті, а минулі почуття спалахнули з новою силою. Здавалося б — занадто пізно, адже Еллі вже покохала іншого—талановитого програміста Дэма. Але Лекс не хоче втрачати її вдруге і кидає виклик Дэму. Еллі не уявляла, наскільки запеклою виявиться битва за її серце. І тепер їй належить зробити вибір – пробачити зраду Дэма або дати шанс Лексу, опинившись у владі шаленого почуття, здатного змінити все її життя?

***

ПРОЛОГ

Гори взимку суворі – це таємничі й похмурі вершини, де  за переказами місцевих жителів, живуть боги. Гори підкоряються тільки витривалим і сміливим, готовим долати не тільки природу, але і самих себе. Але, намагаючись підкорити гори й ніби взяти верх над стихією, ми необачно забуваємо, що горам завжди є чим відповісти нам. У гір немає жалю, гори не пробачають помилок. І в покарання нам — людям, чия гордість не знає міри, гори відповідають ударом на удар.

 Природа спускає з вершин, які ми так прагнемо підпорядкувати своїй сліпій волі, свої снігові лавини. Ми ніколи не приборкаємо природу. Як і не в наших силах приборкати власні почуття. Людина не може бути вище природи й обдурити свою долю. Я була юна і сліпа тієї зими, коли мене накрила справжня лавина почуттів. Раніше я наївно вірила, що сама господиня власного життя. Але лавина любові збила мене з ніг, коли в моє життя несподівано увірвався високий і широкоплечий хлопець з мого минулого, немов зійшов зі сторінок казок про богатирів і чудовиськ. Він викрав моє серце...

 І моє життя проти волі закрутилася навколо нього виром сріблястих сніжинок. Тільки небу відомо, як мені тоді хотілося зупинити час, назавжди залишитися в тій зимовій казці разом з ним. Але ні одній людині не під силу обдурити долю, жодної любові не повстати проти природи, яка жорстоко карає за зарозумілість людей, котрі пішли в гори. А ми з Лексом потрапили у нашу особисту лавину любові, від якої не було шансів врятуватися...