Розділ 43. Магія часу

Дерева втопали у квітах, через що над містом стояв солодкий аромат. Деякі студенти Резенфорду вже починали готуватися до екзаменів та думали над тим, яку спеціалізацію хочуть на шостому курсі. Лера коливалася між бойовою магією та загальним курсом. Вона досі не була впевнена чи треба їй додаткові уроки заклинань та зілля і чи потягне вона магічні спаринги? 

Соня вже вирішила, що хоче ухил під цілительську справу, а потім піде в університет. Уля та Ліза поки не визначилися. Єгор взагалі сказав, що думає завершити своє навчання на п'ятому курсі та, можливо, вступити кудись в інше місце. Але зазвичай, навіть ті хто не планував працювати у магічний сфері завершували усі сім років. Мати такий диплом було престижно.

Лера, Уляна та Андрій вже давно не вибиралися кудись у такому складі. Якби не Уля вони б і цієї суботи нікуди не пішли. Дівчині хотілося покататися на роликах, але Лера здогадувалася, що подруга просто хоче знов звести її з Андрієм. Уля наче пропускала повз вуха те, що у них все нормально і вони хочуть трохи побути окремо. 

Лера важко зітхнула та погодилася. Все ж треба трохи відпочивати. Вона як і раніше погано каталася на роликах, але, як виявилося це добре вмів Морл. Він запевнив її, що у неї не виникне проблем перебрати на себе його навички.

​Вони прийшли на міську площу перед обідом. Тут було багато місця. ​Сівши на лаву, Лера почала розшнуровувати кросівки й вдягати ролики.

​— Тримай. Це тобі знадобиться, — Андрій дістав із рюкзака захисний шолом і простягнув його дівчині.

Присівши  він перевірив застібки. Лера глитнула, у роті миттєво пересохло коли його пальці на кілька секунд затрималися на її нозі. Навіть через щільну тканину джинсів вона відчула його доторк. 

Вставши, хлопець перевів погляд на Улю, здається зовсім не помітивши збентеження Лери. Уля впоралася зі своїми роликами й тепер закидувала рюкзак з кросівками за спину.

​— Ну що, поїхали? — обвівши друзів веселим поглядом, вона розкинула руки. — Давайте сюди свої лапки. 

​Андрій навіть не припускав, що Лера нарешті навчилася кататися. На його обличчі з'явилося щире здивування, коли він побачив, як вона проїхавши кілька метрів, легко повернула. Вони довго кружляли площею: спершу разом, потім окремо.

​Лера згадувала, як тоді влітку Андрій уперше поставив її на ролики. Того дня вона заробила стільки синяків, що наступного ранку боліло все тіло.

​Проте Лера пам'ятала, як підтискала губи від болю в роздертому коліні чи руці, а він цілував її — і біль миттєво зникав. Дівчина навіть не розуміла, що їй самій хотілося падати, аби він ось так жалів її та покривав поцілунками.

​Лера сподівалася перечекати ці пів року й повернути все назад. Вона марила знову опинитися в його обіймах. Лері коштувало великих зусиль контролювати себе, постійно нагадуючи собі, хто вона і що в ній приховано.

​Невдовзі вони залишили площу і вирішили проїхатися до школи, не перевзуваючись. Андрій, коли вони повернули на одну зі спальних вулиць, поїхав посеред дороги, коли дівчата залишилися більше до краю.

​— Андрію! Може краще до нас? — крикнула йому Лера.

І в цей момент дівчина наїхала на камінчик ледь не звалившись. Уля вчасно встигла смикнути її за руку.

— Та все норм, — кинув він, вирвавшись вперед. — Тут машинам не можна швидко їхати. Я побачу.

Не побачив.

З крутого повороту вилетіла велика біла машина з тонованими вітрами.

Хлопець замість того, щоб швидко забиратися з дороги завмер. Мить і його вдарило бампером, підкинувши аж до паркану будинку. Машина, не зупиняючись, поїхала далі.

Час ніби сповільнився. Лера стояла на роликах збоку дороги, судомно намагаючись зробити вдих. Поряд наче кричала Уля, кидаючись до друга.

Міцно замружившись, Лера закрила вуха руками. Її волосся підхопив вітер, що все нарощувався, перетворюючись в ревіння. Магія всередині неї перетворилася на нестримний потік, заповнюючи кожну клітину. Дівчину смикнуло назад, коли за спиною розкрилися два величезних білосніжних крила.

Час завмер, та пішов у зворотному напрямку. 

Леру кинуло вперед, змушуючи відкрити очі. Магія розбилася і разом з цим зникла важкість крил.

Андрій їхав збоку від неї. Вона йому нічого не кричала. Нога поїхала вбік, об'їжджаючи камінчик. Дівчина на рефлексі виставила руку, схопивши його за рукав і потягла на себе. Андрій посунувся, перечепився, почавши завалюватися на неї. Вони незграбно повалилися на узбіччя, плутаючись у ногах. Андрій здавлено зойкнув, здираючи лікоть об асфальт. 

Мить. І з-за повороту вилетіла біла тонована машина та зникла, навіть не збавляючи швидкості. Уля, перелякано скрикнула, кинувшись до друзів.

Лера лежала, притискаючи до себе Андрія. Її серце шалено калатало десь у горлі. Так само як і його.

— От козел! Ви в порядку?

Лера не знала відповіді на це.

Андрій ворухнувся, змушуючи її розчепити руки. Вони сіли. Хлопець дивився на неї, широко відкривши очі та навіть не кліпав. Лера прикусила губу, щоб сльози не ринули з очей.

Повільно повернувши голову, Андрій подивився у той бік куди помчала машина.