Розділ 27. Випробувальний термін

Влад стояв у їдальні, де зараз зібралися всі студенти Вольфрама. Хлопець відчував, як тілом пробігає тремтіння. Хотілося просто сісти й замовкнути. Але він не міг, бо він — староста. Його слова, сказані кілька годин тому, не були порожнім звуком. Тому варто було докласти зусиль, щоб не підвести Леру та Корнелію Фуолк. Декан мала серйозніші справи. Вона разом з усім викладацьким складом негайно перероблювала захист школи.

У залі було галасливо, тому Владу так і не вдавалося розпочати промову. Здавалося, його навмисно ігнорують. Тихо скрегочучи зубами, хлопець уже полишив спроби їх перекричати. Не хотілося в перший же день вдаватися до магії, щоб приструнити знахабнілих студентів.

Влад у розпачі подивився на Улю. Дівчина навряд чи могла одним словом змусити всіх замовкнути. Здається, вона це також розуміла. Уля роздратовано крутнула головою, шукаючи, на кому б першому зірвати злість. Раптом її погляд зачепився за Діна, який сидів за столом свого будинку. Він, на відміну від однокурсників, поводився тихо, знуджено підперши голову рукою.

Підвівшись, Уля, не привертаючи уваги, підійшла до його столу. Вони не надто багато спілкувалися, але вона знала, що Денис — хороший хлопець. До того ж земляк.

— Діне, — схилилася вона до його вуха. Хлопець здригнувся, здається, і справді задрімавши. — Допоможи.

Дін кивнув. Подарувавши йому вдячну усмішку, Уля поспішила повернутися за свій стіл. Щойно вона це зробила, кімнату сколихнула хвиля магії.

«Тихо. Заткнулися всі».

Студенти шоковано замовкли. Хтось злякано закрив вуха руками. Голос ударив у свідомість, мов арбалетний болт, не зустрівши жодних перешкод. За кілька секунд до них нарешті дійшло, хто це зробив.

— Тримай свою силу при собі! — схопився на ноги хлопець із першого столу.

Дін також підвівся, кинувши на нього гнівний погляд. Хлопець утягнув голову в плечі, не наважившись перечити старшокурснику. До того ж Дін був старшим на сьомому курсі.

— Бачу, у вас забагато вільного часу. У мене його немає. Я хочу повернутися до будинку й нарешті зайнятися своїми справами. Тому тихо будьте, — Дін обвів усіх присутніх поглядом, у якому чітко читалося роздратування. — А тепер слухаємо старосту.

Влад не зміг приховати німого захоплення. Його ораторські здібності були далекі від ідеалу. Він звик більше покладатися на силу. Проте довелося швидко опанувати емоції: десятки пар очей враз повернулися до нього.

На карку виступив холодний піт. Набравши повні легені повітря, Влад заговорив, поки його слухали.

— Увага. Ви вже, мабуть, чули, що Викрадача душ бачили в межах школи, — Влад на мить замовк і знов ковтнув повітря. — Директорка провела перевірку. Наш захист не пробили й не зламали. Він працює в штатному режимі й не пропустив жодного стороннього. Проте зловмисник зміг використати легальний ідентифікатор, щоб система сприйняла його за «свого». Наразі немає підтверджень, що Викрадач досі перебуває на території школи. Найімовірніше, це був короткий візит із метою дезорієнтації. Але, щоб повністю виключити будь-які ризики, викладачі вже діють на випередження. У найближчі кілька днів вихід зі школи закрито для всіх без винятку. За цей час відбудеться перевірка, щоб виявити, кого саме могла пропустити система.

Залишок промови Влад просто проторохтів. У їдальні запанувала тиша; навіть вітер за вікном, здавалося, вирішив не шуміти.

— Правила поведінки залишаються незмінними. Не ходити поодинці, уникати конфліктів та за можливості допомагати однокурсникам. Ми всі маємо зараз бути обережними, щоб у Викрадача не було жодного шансу забрати наші душі. Якщо є запитання, я готовий відповісти, — Влад замовк, обвівши їдальню поглядом.

У повітря злетіло кілька рук. Одна з них належала Філіпу, який ледь не став старостою Вольфраму. Однокурсник мав не надто задоволений вигляд через те, кого призначили замість нього. Важко зітхнувши, Влад кивнув йому.

— Погодьтеся, усе це виглядає досить дивно, — кинув він. — Зранку ти мені розказуєш, яка погана ця посада, а ввечері її віддають тобі. А ще ходили чутки, що через тебе твоя сестра лежить при смерті. До речі, старший на її курсі — також. Робимо висновки.

Їдальня потонула в гомоні.

Влад стиснув кулаки, відчуваючи, як між пальцями промайнули язики синього полум’я. Кров стугоніла у скронях. Зробивши глибокий вдих і видих, він змусив магію заспокоїтися. Вона не відразу схотіла коритися.

— Призначити мене старостою було рішенням Корнелії Фуолк, — крізь зціплені зуби промовив Влад. Йому зовсім не хотілося вести спокійні бесіди, коли можна було просто шваркнути в когось прокляттям. — Якщо є запитання щодо Викрадача душ, будь ласка, ставте. Після цього всі мають повернутися до своїх будинків.

Десь поруч почулося глузливе пирхання.

За десять хвилин Влад, утомлений, ніби щойно пробіг стометрівку, опустився за стіл свого будинку. З ним залишилася лише Соня. Їдальня поступово порожніла.

— Ти молодець, — дівчина поплескала його по плечу й також зібралася підводитися. — Вони дурні. Не зважай.

Влад гмикнув, звівши на неї погляд.

— Якби ж то це було так легко. Але дякую.

— Нема за що, — усміхнулася чорноволоса італійка. — Якщо що — звертайся. Хочеш, я обійду будинки разом із тобою?