Розділ 26. Старостою буду я

Новина про новий напад розлетілася дуже швидко. Марія Федотівна наполягала, щоб Влад негайно повернувся до неї додому. Вона дуже гнівалася, що їй збрехали про місце, де напали на її онуку. Довгий час бабуся думала, що Лера тоді була на пляжі у місті, й хоча б у школі студентів могли захистити. Влад був категорично проти того, щоб летіти знов на Землю, до того ж усі інші студенти поверталися до занять. Закривати школу не було сенсу. Батьків запевнили, що захисні чари не пропустять нікого стороннього на територію школи.

Корнелія Фуолк сиділа на стільці за першою партою, смикаючи ручку в руках. Попри обмежений час перерви, вона не поспішала знов підіймати цю тему. Мерлін стояв біля стіни, склавши руки на грудях.

— Мерліне, сподіваюся ти розумієш всю серйозність посади старости. Я не можу більше чекати. Я б з радістю, але ти сам розумієш, я мушу призначити нового старосту. 

— Розумію, — важко зітхнув чоловік.  — У тебе вже є кандидатура?

— Так. Я знайшла кількох студентів із четвертого та шостого курсів. Вони відповідальні, добре вчаться. Можна з кого вибрати.

— Призначати старостою із шостого курсу не варто, їм лишилося вчитися півтора року. А із четвертого в тебе хто? 

— Даніел, Філіп, Клара… — почала перераховувати Корнелія Фуолк.

Мерлін її уважно слухав, намагаючись згадати цих студентів.

— А чому ти не хочеш призначити Анжеліку Катанову, адже вона наче старша на четвертому курсі?

— Я про це вже думала. Але ж вона не потягне посаду старости факультету.

— Ну, Лера ж потягла.

— Лера — це інший випадок. Тут зіграло роль її прізвище. До того ж вона відповідальніша за Анжеліку. Нехай залишається старшою на курсі, — махнула рукою Корнелія Фуолк.

— Запропонуй посаду тоді краще Філіпу, — Мерлін зняв окуляри та потер очі. — Я не думав, що колись шукатиму заміну Лері... Це моє упереджене ставлення, що з цією посадою зможе впоратися лише Вольфрам.

— Ти маєш на увазі Леру?

— Звісно, — впевнено відповів Мерлін.

— Тоді я поговорю сьогодні з Філіпом. Думаю, він швидко погодиться, і з ним не буде проблем, — підвелася зі стільця Корнелія. — Мені треба повертатись на урок. Мерліне… — жінка поклала руку йому на плече. — Ти тримайся.

Розвернувшись, вона пішла геть.

* * *

Влад стояв біля вікна, дивлячись на вулицю. Він лише кілька хвилин, як дізнався, що посаду Лери віддали іншій людині. З'ясувати, хто це, було не складно. Тим більше, що той навчався на його курсі. Не те, що Влад переймався факультетом, просто він знав Філіпа. Якщо він щось бере, то вороття вже немає. А якщо Лера отямиться? Філіп не поверне їй посаду. А для Лери це важливо.

Влад увесь час упродовж перерви стояв, розглядаючи сніжинки, що кружляючи, падали на землю. Поки в нього в голові не дозріло жодної ідеї.

І тут, як на замовлення, повз проходив Філіп. Влад повільно обернувся, побачивши його задоволену усмішку.

«Не отримаєш ти посаду!» 

— Філіпе, почекай! Я чув, що тебе зробили старостою Вольфрама. Вітаю. Хоча краще сказати: «співчуваю», — підійшов до нього Влад.

— Чому ж? — здивувався Філіп.

— Та так, нічого, — відмахнувся Влад. — Тяжка посада.

— Ну, нічого. Я з нею впораюсь. Корнелія Фуолк знає краще.

— Адже в тебе є дівчина? — вкрадливо спитав Влад.

— Ну, є. А навіщо ти це питаєш? Чи вирішив і в мене вкрасти дівчину? — з глузуванням промовив Філіп.

Владу захотілося плюнути в нього, але натомість він лише втомлено посміхнувся.

— Я кажу про те, чи їй сподобається, якщо ти приділятимеш увагу своїй посаді більше, ніж їй. Ну, розумієш, папірці там різні. А біганини скільки… Моя Лера до півночі сиділа за завданнями нашого декана. А коли екзамени... Вона взагалі не спала!

Посмішка зійшла з обличчя Філіпа, але він все ще стояв на своєму.

— Нічого, все буде гаразд. Я в цьому певен. Адже твоя сестра успішно справлялася зі своїми обов'язками, при цьому гуляла з друзями та з хлопцем.

«Як же тобі пояснити, щоб ти нарешті зрозумів?» 

Напустивши на обличчя глибокий смуток, Влад відчув, як очі защипало від сліз.

— І що сталося? Вранці, вдень, вона бігає за дорученнями пані Фуолк, а ще треба й до уроків готуватись. Увечері, це коли буває вільний час, може, як ти кажеш, «погуляти». І це обмежується спільним виконанням домашнього завдання!

— Але я знаю, що вона не лише це робить! Вони гуляють школою, містом. І взагалі, вона не виглядає втомленою та змученою.

«Як же ти мене вже дістав!» — кинув гнівний погляд на нього Влад. Йому не хотілося переходити намічену ним же межу.

— А ви хочете побачити її такою? Лера дуже сильна. А знаєш, чому вона потрапила до Викрадача душ? Знаєш, за яких обставин найлегше забрати душу? Вивести людину з рівноваги, — Влад перевів подих і продовжив далі, тон його став розсердженим і дуже переконливим. — Я був свідком цього! Уявляєш, кінець семестру, іспити. Саме через свою посаду вона посварилася з Андрієм. Ще й студенти, які дзижчать над вухом, які самі не можуть скласти іспити. Потрібно знайти підхід до кожного… Ну гаразд, чого це я… Удачі! — після всього цього, як ні в чому не бувало, посміхнувся Влад.