15.1

На ранок снігу намело ще більше. На календарі було вісімнадцяте грудня. Запах канікул уже витав у повітрі.

Влад терпляче чекав на розмову з Мерліном. Але через затримки на уроках він зміг до нього потрапити лише під кінець дня, коли закінчився шостий урок. На той час Влад уже встиг заспокоїтися та впорядкувати свої думки.

Як виявилося, останнім сьогодні був урок у п'ятикурсників Вольфрама. Коли всі студенти розійшлися, у класі залишилася сидіти лише Лера. Їй не хотілося одразу йти до гуртожитку. Тим паче іншої можливості з дядьком поговорити не буде, адже через Викрадача душ їм заборонили залишати школу.

Побачивши сестру, Влад, попри це, вирішив усе ж поговорити з Мерліном. Підійшовши до столу, за яким сиділи дядько та Лера, хлопець зупинився.

— Привіт! Мерліне, мені треба з вами поговорити, — Влад, кинувши короткий погляд на Леру. — Я хочу цієї п'ятниці з'їздити до друга в Ригу. У нього день народження, і він мене запросив.

Мерлін здивовано звів брови й важким поглядом зміряв племінника.

— Сподіваюся, ти відповів, що не зможеш приїхати?

«Як?» — Влад відкрив рота, щоб щось сказати, але лише судомно ковтнув повітря.

— Але чому? Адже це п'ятниця! Там несерйозні уроки! Я потім усе наздожену!

— Несерйозних уроків не буває, — різко відповів Мерлін, підвівшись із-за столу. — Вам не можна покидати територію школи.

— Але ж, дядьку! Про Викрадача душ ніхто не чув уже давно! Я дуже прошу! Для мене це важливо! Будь ласка! — благав його Влад. — Лише на два дні. Я потім зроблю все, що ти попросиш!

— Ні, Владе. На Землю ти не полетиш.

Лера весь цей час сиділа мовчки, наче натягнута струна, і не втручалася в розмову. Вона чудово знала, до кого Влад хоче поїхати. Марина жила в передмісті Риги, і саме в неї цієї п'ятниці буде день народження.

Бачачи, як брат відчайдушно намагається переконати дядька, дівчина чекала будь-чого. Після чергової категоричної відмови Мерліна на очах у Влада заблищали сльози безсилля.

Коли чарівник вийшов у справах із кабінету, Влад так і залишився стояти на місці, не кліпаючи дивлячись кудись у простір. Сльози так і не скотилися по щоках. Повернувши голову, хлопець глянув на Леру, яка все ще сиділа на своєму місці. Обійшовши парту, Влад наблизився до сестри.

— Леро, ти ж чула нашу розмову. Допоможи, будь ласка! — хлопець опустився навпочіпки перед сестрою, з надією торкнувшись її руки. — Я знаю, ти це можеш.

— Навряд чи, Владе. Якщо Мерлін сказав, що не відпустить, значить, не відпустить, — важко зітхнула вона.

— А ти спробуй! Лерунь, будь ласка! Для мене це дуже важливо! — благально дивився на неї хлопець знизу вгору.

Лера уважно подивилася в його очі. У цих благаннях вона вловила нотки фальші. Усе це скидалося на чергову виставу, розіграну лише для того, щоб вона розжалобилася й побігла просити за нього перед дядьком. Можливо, раніше вона б так і зробила, але тільки не після того, як Влад уникав її майже місяць. Різко вивільнивши руку, Лера підвелася, змусивши брата теж стати на ноги.

— Ні, Владе! Я не хочу, щоб ти їхав до Марини! — Лера розправила плечі, навіть не намагаючись удавати, ніби повірила в байку про друга. — Ти потрібен мені тут!

— Це лише один чи два дні! Леро, що може статися за цей час? — насупився Влад, важко опустившись на стілець.

— Усе, що завгодно! Тим паче мені не подобається Марина! Вона погано на тебе впливає, — Лера вперто схрестила руки на грудях.

Хлопець, який до цього моменту ще якось тримав себе в руках, раптом вибухнув.

— Що ти взагалі розумієш?! — вигукнув він. — Я її кохаю! Ти мені не можеш наказувати!

— Владе, не кричи на мене, — крижаним тоном промовила Лера.

Цей зовнішній спокій розлютив Влада ще більше.

— Хочу і буду! Ти мусиш допомагати мені! Я твій брат! Для тебе твій Андрій дорожчий за мене! Пробач, що я не вмію солодко співати та грати дурні мелодії на гітарі! — Влад підскочив з місця, наблизився впритул до сестри й боляче тицьнув їй пальцем у груди — Ти повинна мені допомагати!

— Я тобі нічого не винна! — в очах дівчини спалахнув справжній гнів. — Ти не маєш права розмовляти зі мною в такому тоні! Я не збираюся допомагати тобі не лише через Марину! У місті вбивця! Ми маємо бути обережними й триматися разом!

— Я Родовий маг і можу постояти за себе! Поясни мені справжню причину, чому я не можу поїхати!

Її захльостували емоції, але вона з останніх сил намагалася зберегти обличчя.

— Мерлін тобі її вже пояснив, — суворо відрізала сестра. — Не можна.

— Та немає ніякого Викрадача душ! Жодної жертви за цілий місяць!

— Те, що ти чогось не знаєш, не означає, що цього немає. Я з усіх сил намагаюся тебе захистити! Але ж ти мене не слухаєш! Твоя поведінка на уроках, бійки, перегони… Нічого цього немає у твоїй особистій справі тільки завдяки мені!

— Ти даремно сподіваєшся, що я змінюся, — холодно кинув Влад. — Значить, ти мені не допоможеш?

— Ні! — Лера рішуче похитала головою.