Розділ 39. Новий етап сили

Після візиту на Орієнту Олександр повернувся зовсім іншою людиною. Зовні — той самий: спокійний, зосереджений, навіть трохи втомлений, з тими самими зморшками біля очей, які свідчили про прожиті роки боротьби. Тому що шістдесят років вже прожито. Але всередині нього відбулося щось таке, що вже неможливо було пояснити жодними людськими словами, тому що це було надзвичайне і це було по волі Господа не випадково. Він ніби став новим створінням — людиною, у якій людська природа поєдналась із чимось вищим, даним не земним шляхом. Але він був глибоко віруюча людина, мав завжди страх Божий і милосердя.

На Орієнті йому зробили операцію, про яку знали лише кілька істот із тієї далекої планети. В тіло Олександра були вживлені чотири мікрочіпи, які вмонтували йому під шкіру. Це і були ті чотири прилади, які він отримав на Орієнті і  вони були автономно активовані і працювали автоматично, злагоджено і чітко.

Він міг чути думки не лише окремих людей, а цілих натовпів, розрізняючи серед них навіть найменший порух серця, найпотаємніше бажання, найщиріше каяття. Йому відкрився новий рівень — рівень передбачення й духовного бачення, що було потужніше ніж було раніше. І за це він був вдячний Богу на колінах в молитві. Тепер він міг не просто читати думки, а відчувати, куди веде кожна дія, кожне слово, кожен вибір людини. Це було як бачити павутину долі, що розгалужується нескінченно, а він стоїть у самому її центрі. Тому тепер йому не треба було все доручати комп'ютеру. Це все відбувалось в середині нього автоматично. Але не дивлячись на те все, він залишився людиною а не якимось там роботом.

Та ще до того, все це було великою і суворою таємницею. Навіть дружина Валентина, яка знала його краще за всіх, не здогадувалася, що її чоловік повернувся з Орієнти вже не просто людиною, а тим, кого сам Бог благословив на великі справи, тому що він отримав над можливості. Для всіх інших він нібито провів кілька тижнів у Карпатському монастирі, де відновлював сили після важких випробувань. Це пояснення всіх задовольняло, адже хто ж сумніватиметься, що людина може знайти спокій і натхнення серед гір і молитви?

Повернувшись додому, Олександр першим ділом відвідав церкву. Він стояв перед іконою Спасителя, але звертався не до ікони, а до Господа, тому що Бога ніхто не бачив, вдячно перехрестився і шепотів слова молитви. Його душа була сповнена вдячності за те, що він отримав другий шанс з підвищенням його можливостей — не просто жити, а діяти. Тепер він розумів, що кожен день — це дар, а кожна зустріч — місія. Тому, що даний Богом талант треба не закопувати а використовувати для творіння добра.

Але попри надлюдські здібності, тому то він і залишався простим чоловіком, який дбав про свою родину. Його дружина Валентина, спокійна й розсудлива жінка, завжди підтримувала його в найважчі часи. Діти — Олексій і Оксана — вже були дорослими, але все одно з теплотою і повагою дивилися на батька. Для них він був прикладом чесності, мудрості й мужності. Але вони пам'ятали той проміжок життя Олександра, коли він завдав багато кривди і болю їм продавши батьківську хату. Але він все виправив і купив ще кращу хату. Саме тому Олександр вирішив не відкривати їм своєї таємниці — не хотів, щоб вони жили з тягарем страху або здивування. Та і взагалі він не мав права розкривати цю таємницю, бо то все було не його, це все було Боже.

Спершу він взявся за найпростіше — заробити трохи грошей, щоб родина могла спокійно жити. Він знав, що не може відмовитися від обов’язку перед близькими, навіть якщо його покликання вже набагато вище матеріального. Саме тому він і повинен чинити порядно відносно ближніх.

Тому Олександр вийшов на місцевий ринок. Але тепер його очі бачили не просто натовп продавців і покупців. Він бачив, хто бреше, хто обманює, хто краде, але набагато ясніше, як раніше. Йому достатньо було лише одного погляду, щоб відчути, де зло і брехня, а де добро і правда. Він підходив до порядних підприємців і тихо попереджав їх про підлість їхніх конкурентів. Декілька днів поспіль він викривав обманників, і це принесло йому вдячність чесних людей.

— Ви, пане Олександре, наче бачите людей наскрізь, — сказав один із торговців, простягаючи йому невеликий конверт із грошима. — Якби всі були такі, у нас не було б ні шахраїв, ні війни.

Олександр лише посміхнувся й відповів спокійно:

— Я просто слухаю совість. Вона говорить голосніше, ніж будь-які слова.

Коли йому вдалося викрити ще кілька масштабних махінацій на ринку, про нього заговорили з пошаною. Люди бачили, що він не бере хабарів, не вимагає подяки, а просто допомагає. Проте декілька заможних підприємців, які були дуже зарозумілі і не вірили в те що Олександр бачить майбутнє , запропонували йому парі на події, які на їх думку не повинні відбутися ні за що. Вони ставили гроші на події, які здавалися зовсім не вірогідними. Ось наприклад: — Якщо за три дні впаде долар, я плачу вам удвічі, — казав один, тому що Олександр казав, що це відбудеться. Коли Олександр розповідав, що прим'єр міністр піде в відставку, тому що його бездоказово звинуватили в корупції. 

— А якщо завтра зникне цей скандал у медіа? — я покриваю ваші витрати на рік вперед в сумі п'ятдесят тисяч доларів, — казав інший, який був родичем прем'єр міністра і перед поважними людьми заключалося парі.

І кожного разу Олександр спокійно просив поважних людей бути свідками. І тому парі укладалося по всім правилам, так що всі про це знали. Та вони і гадки не мали, що те що Олександр стверджував, він знав наперед. Він бачив, як події складуться, і жодного разу не помилявся. За кілька тижнів він забезпечив родину на рік вперед. Але він не став багатшим — він просто став вільнішим від турбот. Його дружина помітила лише те, що чоловік став спокійнішим, ніби в ньому з’явилася тиха впевненість, якої не було раніше. Тому що раніше він не володів безперечно інформацією, як зараз.

Тепер, після цих всіх подій, Олександр міг спокійно, повністю присвятити себе своїй великій місії — чинити добро, виявляти і карати зло, допомагати бідним, підтримувати вдовиць і сиріт, попереджати війни ще до того, як вони почнуться. Його шлях ставав усе складнішим, але він ішов ним із чистим серцем і непохитною вірою.