Розділ 26. Німці — неначебто, як брати

Після викриття Олексія та очищення системи в місті Рівному Олександр відчував, що наступна хвиля боротьби накочується з-за кордону. Неначе вітер, що змінює напрямок, цей пагубний світ почав проявляти нові схеми, нові лицемірства, нові імена. І тепер поле битви виходило далеко за межі України.

Одного вечора, коли над Києвом спускався осінній туман, Олександр сів біля вікна, заплющив очі — і його розум полинув на тисячі кілометрів на захід. Думки його торкнулися Берліна, холодного, практичного, виблискуючого від блиску сталі, скла й розрахунку.
Він «зайшов» в думки двох найвпливовіших людей Європи — президента Франка-Вальтера Штайнмаєра та канцлера Фрідріха Мерца.

Назовні — все виглядало ідеально. Підтримка України, гучні заяви про солідарність, про європейські цінності, про «спільну боротьбу за свободу». Але глибше — в їхніх думках — Олександр побачив холодний розрахунок і сморід великих грошей.

— Вигідно — допомагаємо, не вигідно — зупиняємо, — лунало десь в глибині свідомості німецьких політиків. — Газ дешевший — купуємо. Контракти з москалями тримають економіку, тому намалювати, що гинуть люди в Україні. А Україна… так, треба підтримати, але рівно настільки, щоб не програла, і не настільки, щоб перемогла. Бо після перемоги вона стане самостійною. А самостійні — не слухаються.

Ці думки різонули Олександра, наче ніж. Він зрозумів, що лицемірство Заходу — це не просто політика. Це частина старого механізму, який годується війною. І поки світ тримає баланс між прибутком і смертю — зло продовжує жити і поширюватись.

Він побачив, як німецькі корпорації, ховаючись за десятками підставних фірм, продовжують постачати москалям високоточні мікросхеми, підшипники, електроніку, навігаційні блоки, необхідні для дронів і ракет. Все було оформлене через третіх посередників, фіктивні компанії з Азії чи Балкан.
А газ — ось головна артерія, що живить цю темну систему. Це прибуток Московії, тобто гроші, які ідуть на війну.

Німеччина купує російський газ, хоч і через обхідні схеми — через Туреччину, Казахстан, навіть через деякі африканські фірми. І всі це знають, але роблять вигляд, що нічого не знають.

Олександр сидів мовчки. Його руки тремтіли від гніву.
— «Німці неначебто, як брати…» — подумав він, — «Але виявляється, братерство закінчується там, де починаються великі гроші».

Та він не збирався просто спостерігати. Бог дав йому дар — бачити не лише думки, а й шляхи, якими можна змінювати деякі речі, які Господь дозволяє змінити. Тобто, те що не заборонено то дозволено. І зараз настав саме той час діяти не лише як той, який отримав дар від Бога, але і як той хто повинен використовувати цей талант а не закопати його в землю. Тобто діяти як стратег на користь України, але не порушуючи Божих законів. І це головний орієнтир.

Він тому і звернувся до Амидака, президента планети Орієнти.
— Нам треба розімкнути це коло наполіг Олександр: війна — гроші — війна. Людство стало заручником власної жадібності. Якщо вони не мають совісті, нехай почують біль. Але не через зброю, а через природу, через те, що вони не можуть контролювати. І це в першу чергу стосується московитів, як керівництва, так і звичайних громадян.

Амидак відповів негайно.
— Ти маєш рацію, Олександре. Ми спостерігаємо за Землею вже давно. І бачимо, що ті, хто годує війну, найменше відчувають її наслідки. Тобто вони і їх діти не гинуть на війні, вони тільки добувають газ і нафту, які і підтримують війну. Ми можемо допомогти. Не зброєю, а технологіями кліматичного впливу, сказав Амидак. Вони не знищують, але нагадують: кожна дія має наслідок. Ти добре впорався з завданням запобігання і продовження війни в Україні, а зараз ми допоможемо тобі знищити чинники, які підтримують війну з середини.  

Так розпочалася операція «Крижана Спіраль».

Олександр скерував свій розум в регіон московії — там, де зосереджені головні сховища й термінали видобутку газу.
Зима 2026 року почалася несподівано рано, саме в тому регіоні Московії, де відбувався видобуток нафти і газу. Температура впала до рекордних мінусів. Все там замерзло вперше за кілька десятиліть. Морські вітри стали різкими, а системи енергопостачання не витримували навантаження. І це відбувалось тільки саме в тому регіоні Московії.

На заводах замерзали труби. Люди виходили на вулиці з плакатами:
«Газ — не зброя!», «Ми мерзнемо через чужі, не потрібні нам війни!», тому ' що великі гроші, які заробляються нами йдуть на війну, яка точится на чужій території.

Олександр стежив за всім через інформаційні потоки, які йому відкривав Амидак. І коли бачив, що ситуація досягла точки кипіння, запустив другу фазу — інформаційну атаку.

Під виглядом німецьких журналістів і аналітичних центрів у медіапростір Європи потрапили тисячі документів: банківські перекази, контракти, листування чиновників із нафтовими концернами.
Громадськість побачила чорним по білому: мільярди євро з прибутків від газу йшли на підтримку російських військових підприємств.

Все це спричинило вибух.
Політична криза, гучні відставки, запити в Бундестазі, масові страйки енергетиків.
І що найдивніше — цього разу не Україну звинувачували, а власну еліту.

Канцлер Мерц виступав по телебаченню з блідним обличчям і тремтячими руками:
— Ми проведемо перевірку всіх контрактів. Ми зупинимо будь-які поставки, які можуть допомагати ворогу. Це — наша обіцянка нашим союзникам і нашій совісті…

Але Олександр бачив правду: це не покаяння, це страх. Страх перед народом, який прокинувся.
І саме цього він прагнув — не зруйнувати, а розбудити. Та головне, що вплинуло кардинально, це припинення постачання нафти і газу з Московії.

Через кілька місяців в Європі почали говорити про «німецьке прозріння». Громадські рухи за чисту енергетику переросли в потужний політичний тиск. Газові корпорації втратили вплив.
І найголовніше — контракти з москалями почали масово розриватися.