Розділ 20. Початок очищення

Найбільшим болем для країни України завжди була зрада. Не війни, не голод, не руїни — усе це можна подолати, коли люди стоять разом, і неначе вболівають за одне, але ні!  Тому, що коли в серці проростає зрада, народ стає беззахисним спочатку, поки народ не почне очищати сам себе з середини. І тоді ворог, що бере те, що хоче за рахунок зради, втрачає силу, тому що саме зрада і байдужість є головною причиною того, що війна продовжується і народ бідує. Саме з цього Олександр і вирішив почати свою боротьбу. Він, той кому відомі всі потайні думки людей по волі Господа.

Він знав: очищення мусить початися не з політики і не з гучних трибун, а з конкретних людей, тих які зраджують дурити ближніх в малому. Бо той, хто зраджує брата в торгівлі, чи дружину в сім’ї, той завтра зрадить і країну. Зрадник він скрізь і завжди зрадник, бо це його сутність.

Та поряд із великими завданнями стояла щоденна потреба виживати. Його родина майже зубожіла. Павло, старший син, витрачав всі сили на власні дослідження і майже нічого не заробляв в родину;  дочка допомогала чім могла, але і їй було тяжко все тримати на собі. Дружина вже не раз дорікала Олександрові, що безкоштовні обіди, мрії і високі розмови — це добре, але за комунальні рахунки треба платити реальною готівкою. В хаті з’явилася турбота, яка з’їдала спокій.

Олександр зрозумів: перш ніж піднімати народ проти зради, треба бодай поставити сім’ю на ноги, вилізти з боргів, бо зрада родини то теж не менша зрада.

 тому він знову вдався до свого дару, щоб не бути зрадником власної родини, а далі вже Бог суддя і Він розсудить твої наміри, добрі вони чи ні.

І він вийшов на ринок. Тут гомін стояв такий, що пересічний відвідувач губився серед голосів і реклами. Продавці кричали одне поперед одного, пропонували товар, робили зменшення ціни. Але Олександр не слухав звуки — він слухав думки. І саме серед цього шуму він вловив знайомий металевий присмак зради.

Його увагу привернув бізнесмен Юрій. Людина середнього віку, завжди в русі, завжди з телефоном біля вуха, завжди з кількома охоронцями поруч. У дев’яності він зумів втриматися на плаву, тоді як багато його конкурентів зникли в кримінальних війнах. Юрій вижив, бо був спритним, вмів передбачати попит і заповнювати ринкові «дірки». Коли людям бракувало дешевої зубної пасти — він першим завозив її фурами. Коли почався дефіцит крему для взуття — Юрій знову виявився першим. Він збагачувався, а інші ледве зводили кінці з кінцями. Тому що він перенасичував ринок і йому було наплювати на людей, він тільки поважав гроші і без емоційний розрахунок, де не було місця страху Божому, милосердю. Він завжди казав, коли його просили, помилуй,  ,, нічого особистого, це тільки бізнес ''. І він знищував людей, їх бізнес без жалю і будь якого небудь відчуття провини.

Олександр увійшов в думки Юрія. Там вирували розрахунки, схеми, підкуп чиновників, змови, перемови з конкурентами.  Але головне — відчувалося його презирство до тих, хто не встиг чи не вмів заробити. Для нього інші підприємці були не партнерами, а здобиччю. Він зовсім не мав милосердя і страху Божого.

«Ось з кого треба почати», — подумав Олександр.

Він не став виходити на прямий конфлікт з Юрієм. Він обрав інший шлях: почав «підказувати» конкурентам Юрія, який товар завтра стане ходовим. Здавалося, ніби випадково, в розмові, через натяки, через короткі повідомлення. Люди дивилися на нього з подивом, а потім — з подякою: бо його прогнози справджувалися на всі сто і там де укладались парі Олександр заробляв немалі гроші. Він знаходив те, що виглядало найневірогідніше і маючи справу з дуже багатими людьми казав при всіх, але саме цим дуже зачіпав самолюбство дуже багатим людям, наприклад:казав: завтра з ранку ціна на пральний порошок Аріель впаде до собівартості казав Олександр. Ті хто всім керував і тримав все під контролем не вірили йому і укладали парі на великі суми, навіть на тисячу доларів, бо були певні в своєму виграші. Це парі складалось при всіх і самий авторитетний на ринку, ,,розбивав'' рукостискання. І Олександр вигравав ці парі і дуже на цьому збагачувався.

Юрій же раптом відчув, що ринок вислизає з-під його контролю. Те, що раніше приносило йому миттєвий прибуток, раптом розчинялося — бо інші вже займали нішу раніше за нього.

Для Олександра це стало ковтком свіжого повітря, яке він дарував іншим. Йому вдалося швидко заробити великі гроші, погасити борги родини і навіть відкласти на кілька місяців вперед. В його хаті знову засвітилася надія. Дружина вперше за довгий час усміхнулася спокійно.

Але переможений бізнесмен Юрій не збирався миритися з поразкою. Юрій швидко зрозумів: дехто знає наперед те, що має статися. І всі нитки вели до Олександра.

Він покликав його на розмову.

— Слухай, друже, — почав Юрій солодким голосом, — я ціную таланти. Якщо ти маєш таку… інтуїцію, працюй на мене. Я дам тобі зарплату, про яку ти і мріяти не міг і не зможеш.

Олександр дивився йому просто в очі:

— Я не продаю дар Бога.

Юрій змінив тон:

— Подумай добре. Бо відмова — це не завжди безпечно. Тим більше ти на цьому непогано заробив, як мені відомо.

Але Олександр вже йшов геть. Він не збирався принижувати себе до такого рівня, щоб сперечатись з людиною, яку він не поважає.

Через кілька днів на нього напали. Кілери отримали наказ не вбивати, а покалічити, щоб зробити його безпомічним. Вони чекали його біля під’їзду. Коли пролунав перший постріл, куля пройшла крізь порожнечу: в ту мить тіло Олександра просто зникло з місця, де він стояв. Кілька наступних куль так само прошили повітря, нікого не зачепивши.

Вбивці перелякалися: такого вони ще не бачили ніколи.
А далі він прочитав їх думки і думки Юрія знайшов контромат на Юрія прочитавши його думки,  опреділив шантаж Юрія проти родичів кілерів. Це обурило двох кілерів Мифодія і Віктора, тому що це стосувалось їх рідних і великої небезпеки для них. Так Юрій хотів, так би мовити, тримати їх на гачку, але досяг протилежного бо за справу взявся Олександр.