Розділ 15. Очищення Олександра

Було три години ночі. Дім спав, занурений у звичну тишу, яку інколи порушував лише шум вітру за вікном. Олександр тихо встав з ліжка, намагаючись не розбудити дружину. В серці щось було неспокійно, немов хтось кликав його до розмови, до зустрічі з самим собою. Він пройшов в кабінет, зачинив за собою двері, і лише тоді відчув полегшення.

Його діти давно стали дорослими. Вони жили в світі інтернету — створювали сайти, займалися рекламою, заробляли гроші, сидячи годинами за моніторами. Він не заважав їм і не втручався — це був їхній шлях, їхні вибори. А його життя текло зовсім в іншому руслі. Після отримання дивного і інколи важкого для нього дару від Бога, дару чути думки людей, і розум, щоб аналізуючи думки оточуючих передбачати і він віддав себе благодійності. Та дар передбачення це був не тільки його розрахунок, а Божа премудрість, яку Він дав Олександру і він передбачав дещо.

Цей дар він не просив. І, зрештою, він навіть не мав права запитати когось: «Дозволяєш лі ти мені слухати твої думки?» — бо думки просто входили в нього, як шум прибою в вуха рибалки, що стоїть на березі, коли він цього хотів. Нікого не можна було відгородити від читання ним їх думок, якщо він вмикав в собі цю свою здібність. Тобто він мав змогу вмикати і вимикати цю здібність. Тому йому часом здавалося, що він ніби викрадає думки. І хоча він ніколи не використовивав їх для зла, назва «викрадач думок» міцно прикипіла до його серця, і він так вважав, що думки у людей він викрадає. Але це була крадіжка інколи чогось поганого, щоб повернути тобі добре, або виправити те, що ще можна. І в тракому випадку, нехай буде крадіжка мислив він про себе.

Але тієї ночі в ньому зародилась інша думка. Вона не відпускала, билася, як птах в клітці: «Ти маєш очиститися.  бути викрадачем думок тільки по волі Господа. Ти повинен стати тим, хто знає думки — але знає їх в правді, без гріха, без присмаку злочину». І навіть взагалі, щоб не було про це думки.

Олександр сів за стіл і включив планшет. Екран засвітився холодним світлом, ніби відкриваючи двері в інший вимір. Він відкрив програму штучного інтелекту, яку використовував не вперше. Для нього це був не іграшковий, безправний інструмент, а потужний засіб аналізу — там, де людська пам'ять і розум не могли витримати всю повноту даних, машина складала в картину цілого. Тобто, озброєння розуму людини додатковими можливостями, які надає їй також Бог, хай через штучний інтелект.

Він почав вводити в програму дані, немов писав сповідь, але не перед священиком, а перед власною совістю. І кожен пункт світився перед ним, як черговий кілометр життєвої дороги, яку він пройшов.

1. Народився небажаним. Батько втік ще до його появи на світ. Це була рана, яка довгі роки неначе гноїлася, і лише тепер він починав усвідомлювати, що саме вона стала першою тріщиною в його душі, яка спричинила деякі неправедні відхилення.

2. Зростав нелюбим. Для матері він був обузою, тягарем, який заважав її власному життю. Дитячі роки без любові залишили холод в серці, що додало злості і нерозуміння Божого провидіння..

3. Виріс із комплексами стосовно жінок. Довго вважав, що ніхто з жінок не вартий любові, цінуючи замість цього практичність, і тим більше тоді він уявляв, що жінки — це світ, який його відкидає. Він зрозумів хибність цього лише пізніше, коли Бог почав ламати його старі уявлення. Це Він дуже досконало зробив через навчання, випробування, покарання. І в решті він змінив свою думку стосовно цього.

4. Надіявся спочатку тільки на власну силу і розум. Це давало результат, але не приносило справжнього миру. Врешті-решт він переконався, що така опора нестійка, тому що ілюзорна в силу своєї слабкості взагалі самої людини.

5. Віра в Бога жевріла в ньому від народження. Ледь помітний вогник, який ніколи не згасав остаточно. Навіть тоді, коли він був близький до смерті, саме ця іскра врятовувала і не раз його.

6. Віра в Бога стала глибокою і дійсною. Хай пізніше, але вона перетворилася на корінь, що тримав його душу. І це врешті змінило все. Це дало розуміння, що треба не летіти а триматись свого кореня, який тобі дав Бог і робити те, що у тебе найкраще виходить.

7. Переоцінка цінностей. Жінки, сила, багатство — все, що колись було на п’єдесталі, тепер стало тліном. І це було плодом віри. Але, що жінка може бути другом він зрозумів тільки зараз.

8. Отримання дару передбачення. Дивний і страшний дар, який можна було використати і на добро, і на зло. Але він вирішив — лише на добро, інакше він би його і не отримав.

9. Використання дару для розкриття і вирішення проблем людей. Він не тиснув на інших, не примушував, але допомагав знайти шлях до правди.

10. Благодійність. Безкоштовні обіди, допомога голодним — це стало не показухою, а способом життя. І в цьому йому дуже допомагали баптисти Євангелісти і він це завжди знав і пам'ятав. Тому, що він переоцінив цінності і те що для нього було дуже цінним зовсім втратило свою цінність.

11. Відновлення справедливості. Повертав житло вдовам, бідним, яких обдурили й залишили без даху над головою. І це було для нього новою цінністю, яка стала сенсом життя. Чому це взято окремим пунктом, тому що в Біблії на цьому окремо акцентується увага.

12. Звільнення невинно ув’язнених. Він відновлював їхні імена, ламав кайдани несправедливості. Тому що це і було дійсним сенсом життя. Не те що ти насолодився, а те що ти зробив те про що тебе згадують навіть в віках добрим словом. І так само, окремим пунктом, тому що в Біблії це написано окремо, як праведна дія.

Дванадцять пунктів. Не одинадцять і не тринадцять. Цифра повна, завершена. Символ дванадцяти апостолів, дванадцяти колін Ізраїля, дванадцяти воріт Нового Єрусалиму. Олександр відчув, що це не випадковість. Це була структура його очищення, його духовна карта.

Він натиснув кнопку «Аналізувати». На екрані забігали рядки тексту, стрімко, ніби як серце б’ється в  прискореному ритмі. Він сидів і чекав, а в голові звучало питання: «Що далі? Чого ще від мене хоче Бог?»