Розділ 14 Хата, яку він продав

В юності Олександр легко прощав собі те, що важко прощалося іншим. І це був гріх під назвою: двоосібність. Тобто він зробив іншим те, чого б не пробачив би, як би це зробили йому. Йому здавалося, що якщо вчинок логічно виправданий на його погляд — то він правильний. Але з часом він навчився розрізняти так звану "правду" і "праведність" і різницю між ними. І одна з найбільших його життєвих помилок — це продаж хати його дружини. Це була сама велика помилка всього його життя, тому що він не мав ніякого права продавати батьківську хату та ще не свою а дружини.

Тоді він переживав важкі часи. Борги, обмаль ресурсів, страх за майбутнє дітей і родини. Але головна проблема була в тому — він не довірився дружині, не відкрив перед дружиною свої труднощі, не шукав спільного рішення. Він вирішив за всіх. Це був великий гріх, під назвою гординя. Він уявив себе виконавцем доль людей і він все вирішив за дружину і двох неповнолітніх дітей. Це був, навіть кримінальний злочин.

Але продаж пройшов формально законно — через певні юридичні лазівки. Але морально і кримінально це був злочин. Він це зрозумів, коли почув думки своєї доньки. Вона не говорила вголос, але в її серці лунало: "Чому тато нас зрадив? Чому ми мали переїхати в двокімнатну квартиру, з чотирьох кімнатного будинка майже в центрі міста? Чому мама мовчить, хоча плаче вночі?" Він тоді понадіявся на себе, на свій розум, винахідливість, про Бога він навіть не згадував. І це було його головною помилкою, за що він і постраждав. Тоді і бізнес його незалагодився, а навпаки все навіть пішло йому на зло. Хоча він дуже старався і навіть спочатку все було добре і були і замовлення і на Одесу на сьомий кілометр, на постійній основі і навіть на Молдову, Руминію, Угорщину, Польщу. Але коли немає надії на Бога нічого не вийде. Так воно і сталося у Олександра. Форд транзит, який він купив з часом почав сипатись, тобто необхідні були ремонти, але грошей чомусь не вистачало. Це тому, що він надіявся не на Бога а на себе і тому до Бога не звертався в молитві, як годиться. Тому все так погано і сталось в решті.

Олександр в підсумку, не зміг захистити своїх тоді. І тепер, навіть маючи дар, він не міг виправити минуле. Але міг зробити кращім майбутнє. Тому він з усіх сил намагався виправити свою помилку, але так, щоб не наробити ще більших помилок, ще більших за ті що зробив, і вже невиправних помилок.

Він довго збирав гроші. Не просив ні в кого. Заробляв, економив, віддавав борги і мовчав. І головне, зараз вже він в молитві, кожен день звертався до Господа. Тому і дар від Господа допомагав йому працювати ефективно, уникати шахраїв, бачити правильні рішення. Він жив скромно, але впевнено. Він не брав грошей з бідних; так і продовжував фінансувати безкоштовні обіди по суботах для всіх тих, хто в цьому мав потребу. Але все, що залишалось складав копійка до копійки. Навіть позбавляв себе багато в чому навіть в необхідному і молив Бога, щоб Він пробачив його, тобто, щоб Господь дав йому можливість виправити те зло, яке він зробив своїй родині. І Господь, як завжди підтримав праведну справу, пробачивши Олександра. Тим більше, як написано, Олександр не був залишений без покарання. Його хвороба паркінсона ніде не поділась.

Через кілька років він купив будинок. Кращий за той, що продав. Теплий, просторий, затишний. Він сам зробив там ремонт. Сам засадив садок. Кожен цвях — це був жест покаяння. Кожна плитка — обітниця мовчазного прощення, від своєї родини,

Він привів туди, в цей дім, свою родину без пафосу. Просто одного дня сказав:

— Це наш дім. Я знаю, що ви мали його раніше, і я забрав. Але тепер повертаю. І прошу —  пробачення, і шанс стати ще кращим. І саме головне я прошу пробачення у Господа і каюсь істинно і щиро.

Дружина мовчки оглянула хату. Діти, хоча вже дорослі, та все одно, бігали по кімнатах, сміялися. І в той момент Олександр зрозумів: він зовсім не ідеальний. Але він на правильному шляху і тому Бог, певно його пробачив і саме тому зараз він досяг успіху в тому, що запланував.

Бог дав йому дар читати думки, але найважливішу думку він відчув не через дар, а серцем. І ця думка дружини була проста: "Ти мій чоловік. Я бачу, як ти змінився. І Я вірю, що ти виправився." І це було дуже дорого для нього. Також думки дочки, батько я тобою пишаюсь. І сина, поважаю я теж так само б вдіяв. І він зрозумів тепер, що це Бог його пробачив.